З Історії

1 квітня - цей День не внесений ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається й у Росії, і в Німеччині, і в Англії, і у Франції, і в Скандинавії, і навіть на Сході. В одних країнах 1 квітня називають Удень сміху, в інші - Удень дурня. У цей день кожний не ладь пожартувати над навколишніми, ніхто не застрахований від розіграшів і навіть самі серйозні мимоволі посміхаються.

Важко сказати, звідки пішло це свято. Звичай веселитися, жартувати й обманювати один одного саме 1 квітня існує в дуже багатьох країнах. Про виникнення першоквітневої традиції існує чимало різних гіпотез, що сходяться в одному: корінь її глибоко йдуть у середньовічну європейську карнавально-балаганну культуру. По суті справи це один із самих стійких елементів язичества, що осіли в християнській свідомості.

І вага ж одні приписують зародження цього свята Древньому Риму, де в середині лютого (а зовсім не на початку квітня) святкувалося свято Дурних. Апулей уважав, що в древньому Римі першоквітневий обман був пов'язаний зі святом на честь божества Сміху. Інші затверджують, що це свято зародилося ще в древній Індії, де 31 березня відзначали свято жартів. Також є припущення, що 1-го ж квітня в древньому світі жартували тільки ірландці, та й то на честь Нового року. Ісландські саги говорять, що звичай обманювати 1 квітня, був уведений богами на згадку про Скадеи, дочки Тиасса.

Ще по однієї версії, звичай жартувати 1 квітня, пов'язаний з переносом нового року. До другої половини XVI століття, європейський новий рік починався наприкінці березня. До цієї події готувалися, ходили друг до друга в гості, дарували подарунки. Сама зустріч Нового року відбувалася 1 квітня. Пізніше, по указі французького короля, початок року офіційно стали відзначати 1 січня, але багато піддані продовжували святкувати 1 квітня. Щоб зжити старі традиції, їх стали називати "першоквітневими дурнями", стало модним їх грати й висміювати.

Є міфічне припущення, по якому це свято з'явилося завдяки неаполітанському королеві Монтерею, якому на честь свята з нагоди припинення землетрусу піднесли рибу. Через рік цар зажадав точно таку ж. Такий же не знайшли, але кухар приготував іншу, що досить нагадує потрібну. І хоча король розпізнав підміну, він не розгнівався, а навіть розвеселився. З тих пор і узвичаїлися першоквітневі розіграші.

Коли й ким це свято було завезено в Росію точно не відомо, але в добутках багатьох письменників і поетів кінця XVII століття. З'являлися рядки про першоквітневі розіграші Наприклад, Пушкін написав:

Брови цар нахмуря,

Говорив учора:

"Повалила бурячи

Пам'ятник Петра."

Той перелякався:

"Я не знав! Ужель?"

Цар розреготався:

"Перший, брат, квітень..."

А. С. Пушкін

У нашій країні першоквітневі розіграші затвердилися після того, як один раз жителі Петербурга раннім ранком були підняті з постель тривожним сполохом, звичайно возвещавшим про пожежу. Це було 1 квітня, і тривога була жартівною. Відомо також, що в царювання Петра I трупа німецьких акторів обдурила в цей день і публіку й государя, виставивши на сцені замість подання п'єси транспарант із написом "Перше квітня". Петро не розсердився й сказав тільки, виходячи з театру: "Вільність комедіантів".

Причиною такої своєрідної традиції стала сама природа. Весняні капризи погоди люди намагалися піддобрити жартами й розіграшами.

Приблизно більше 70% людей збираються розіграти кого-небудь зі своїх знайомих. Так що будьте насторожі, запасіться почуттям гумору, набором свеженьких жартів і забавних віршиків, на розіграші не ображайтеся, а відповідайте ними ж. Загалом, веселитеся, тому що сміх, як відомо, продовжує життя.