Наречена, як доросла дочка, у будинку представляла робочу силу. Відхід її, зрозуміло, був небажаний для батька. Наречений, що претендує на руку дорослої дівчини, повинен був у якійсь формі відшкодувати збиток, на пізніх етапах - хоча б символічно. У зв'язку із цим виникали різноманітні обрядові дії.

Наприклад, наречений намагається заглянути нареченій під покривало, але подруга молодої обіймає голову дівчини й перешкоджає цьому. Молодий відкуповується грошима або кільцем.

В епізоді за назвою «хустка шурина» майбутній шурин сідає на скриню із приданим нареченої, привезений у будинок нареченого, і не сходить із його. Тільки після одержання подарунка від зятя, тобто «плати» за скриню, вона йде.

Кети викуповували волосся своєї дружини й місце, де вона спала раніше, шкурками білок. Башкирський звичай не приймати зятя у своєму будинку до остаточної виплати калиму (тривало приблизно до року) являє собою відносно древню форму обряду.

В евенків дружину можна було відробити в господарстві тестя або отда ть жінку (потенційну дружину) його рідні. Калим, відпрацьовування, обмін-всі ці три форми «широко існували в тунгусів аж до на чалу 1930-х років».

У всіх варіантах виходило, що наречений відкуповувався перед екзогамною групою. І це, як відзначив В.Я.Пропп, було випробуванням нареченого «представниками не того родового об'єднання, до якого належав юнак, а іншою групою... з якої що присвячується візьме собі дружину».