Повільно пливе на свій крилатому човні зеленоокий травень. Зацвітають всі нові квіти, сади переливаються білим, рожевим, ліловим, огортаючи солодкими ароматами міста, що утомилися від пробок і суєти. Співають птаха. І так добре на душі! 25 травня в школах Росії й у школах майже всіх країн СНД звучить останній дзвінок.

Для більшої частини учнів це просто оповіщення про прихід шкільних канікул. Майже всі, кому йти в школу в другий, третій і так далі клас, радуються цьому довгоочікуваному дню. Три місяці волі від строгого розпорядку дня, ранніх пробуджень, підручників і контрольних. На три довгих місяці можна забути про парти, учителів і зубріння.

Хтось відправиться подорожувати, хтось проведе літо на дачі або в селі, а хтось залишиться в місті, але однаково вільним, як травневий вітер. Можна займатися улюбленими справами, не думаючи про час.

Але для деяких закінчення шкільного року зв'язано не тільки з радістю, але й з побоюванням, легкою смутком, надіями... Я говорю про тих, хто цього року закінчує школу. Для них останній дзвінок є відліком початку найбільшої зміни в житті. Вони начебто б і не зовсім дорослі ще, але вже й не діти. Спереду ще море тривоги у вигляді випускних і вступних іспитів.

І хоча свято останнього дзвінка випереджає й напружені події, проте, він приносить веселощі й піднятий настрій майже всім учнем. Уже не просто дівчинки й хлопчики, а дівчини і юнаки за кілька хвилин до початку свята нестрункою юрбою збираються на шкільному дворі, навіть відспівані хулігани виглядають статечними й притихлими. Важливість моменту всіх без винятку змушує перейнятися почуттям відповідальності й розуміння, що все, що зараз відбудеться, стане невід'ємною частиною їхнього подальшого життя.

Назва свята пов'язане з тим, що в кожній школі в ході врочистого відкриття свята звучить дзвінок шкільного дзвіночка. Дзвіночок, як правило, бере в руки красиво вбрана першокласниця з більшими бантами, що саджає собі на плече міцний учень старшого класу. Маля дзвонить, і срібний дзенькіт сипле тонкі іскорки змішаних почуттів, що охопили всіх присутніх на церемонії. Поки вони роблять коло пошани по площадці, де вибудувані учні всієї школи, у багатьох щемить у груди.

Під час звітного заходу багато випускників усе ще перебувають як би поза що відбувається, не вірячи, що зовсім незабаром має бути розставання зі школою, що вже стала другим будинком. На концертних виступах з'являється пожвавлення, поздоровлення, і нагородження радують одних і дають іншим можливість порадіти за однокласників.

Потім майже у всіх школах проходить урочистий хід випускників, перев'язаних випускними стрічками й узялися попарно за руки. Напевно, немає на світі такої людини, що не запам'ятав би останній дзвінок на все життя, що залишилося, адже це не тільки гарне свято, це ще й розставання зі швидко, що пролетіло дитинством, однокласниками, учителями.

Але ж скільки всього було за шкільні роки! Чого тільки ми все не творили! І навіть тихоні немає-немає - і робили відчайдушні вчинки. Спереду у випускників довга й, хочеться сподіватися, успішне життя. Тепер за всі вчинки, помилки й здійснення прийде відповідати самим, без улюбленої вчительки й без підтримки класу.

Комусь вдається зберегти зв'язок зі шкільними друзями й подругами, люди передзвонюються, продовжують зустрічатися, але відбувається це не так вуж часто. Найчастіше після закінчення школи люди не бачаться роками, а те й десятками років. Хоча в багатьох школах закладена гарна традиція у вигляді щорічних зустрічей колишніх однокласників. Адже так цікаво зустрітися через роки й довідатися, як зложилася в інших життя, хто й чого досяг, та й взагалі, наскільки сильно змінилася людина, поруч із яким ми провчилися десять років.

Саме свято останнього дзвінка багато шкіл намагаються не робити занадто гучним і обтяжним для гаманця батьків, адже спереду підготовка до ЕГЕ й випускний бал. Раніше хлопчики надягали строгі костюми, а дівчини шкільну форму з білими фартухами або строгі спідниці з білими блузками. Але часи міняються, і в багатьох школах можна одягтися інакше. Це, звичайно, стосується більше дівчинок, тому що хлопчикам однаково доводиться надягати костюм. Дівчинки ж можуть дозволити собі надягти традиційну форму школярки або спідницю сірого, блакитного кольору й білу блузку.

Фахівці радять особливо не усердствовать ні блискуче вбрання, ні з надмірністю косметики. Взуття повинна бути закритої й на невеликому каблуці. Саме таке взуття не тільки підкреслить уміння дівчини почувати важливість моменту, але й допоможе їй, не відчуваючи утоми, довгий час пробути на ногах. Все повинне бути чинно, стримано, хоч і врочисто.

Всі бурхливі фантазії краще перенести на плаття для випускного балу. Там будуть доречні й туфлі на шпильках, і які-небудь прикраси. Саме тоді, коли всі тривоги, пов'язані з іспитами, будуть за, можна вже буде відсвяткувати по-справжньому прощання зі школою й вступ у нове доросле життя.

На святі ж останнього дзвінка за всіх часів віталася стриманість. А імідж, уміння його створити й підтримувати відіграє більшу роль у дорослому житті, і коли, якщо не зараз, показати, що дівчина володіє мистецтвом створювати образ зосередженої й розумної особи, готової самостійно будувати своє подальше життя, одержати вище утворення й знайти гідну роботу.

Так чи інакше, останній дзвінок - один із самих незабутніх і зворушливих свят, пам'ять про яке залишається на все життя, і нехай вона буде світлою.

Автор: Наталія Антонова