На самому початку травня відзначається День Святого Георгія Переможця. На Русі святий Георгій здавна шанувався під ім'ям Юрія або Егория.

Напевно, ніякий інший святий не шанувався так глибоко й щиро. І вважається, що це особливе шанування ввів Ярослав Мудрий. В 1030 році, здобувши перемогу над чуддю, князь Ярослав заснував Юр'єв храм під Новгородом, в 1036 році після перемоги над печенігами спорудив монастир святого Георгія в Києві. Освячення Георгіївського храму є одним з перших давньоруських православних свят.

У православ'ї святий Георгій уважається заступником землеробства й скотарства. Святий Георгій нерідко зображувався на великокнязівських монетах і печатках. Згодом він став заступником воїнства.

Про те, яким дійсно був Георгій, відомо все-таки мало. Існує багато белетристичних переказів і легенд про його посмертні подвиги. Історичний Георгій жив наприкінці II - початку III століття в малоазіатській провінції Каппадокия Римської імперії. Народився майбутній Великомученик у родині благочестивих і забезпечених батьків у місті Бейруті, що у стародавності йменувалося Білить. Батьки виховали хлопчика в християнській вірі. Приблизно, батько його прийняв мученицьку кончину за Христа, коли Георгій був ще ребенком. Мати, що володіла маєтками в Палестині, повернулася із сином на свою батьківщину.

Підрослий Георгій надійшов на службу в римське військо імператора Диоклетиана (284-305) і незабаром залучив до себе його увага хоробрістю в боях, розумом, великою фізичною силою й гарною зовнішністю, після чого був прийнятий в імператорську варту зі званням комита ― одного зі старших воєначальників.

Диоклетиан був талановитим правителем, він чимало зробив для відродження римської могутності, але він завжди залишався фанатичним прихильником язичества. А в останні роки свого правління ще більше підсилив гоніння на християн, проявляючи особливу безсердечність у їхньому відношенні. Довідавшись про жорстоке винищування християн, святий Георгій перейнявся жалем до них. Незважаючи на передчуття власних страждань, Георгій відпустив на волю своїх рабів, роздав своє майно жебраком, з'явився в Сенат, де став перед Диоклетианом і, оголосивши себе християнином, обвинуватив імператора в жорстокості й несправедливості.

Георгій призвав усіх визнати щиру віру в Христа: «Я раб Христа, Бога мого, і, уповаючи на Нього, став серед вас по своїй волі, щоб свідчити про Істину». А коли його запитали, що є Істина, святий Георгій відповів: «Істина є Сам Христос, гнаний вами». Імператор був ображений зухвалістю молодого воїна, але все-таки спробував умовити його, перестерігаючи не губити своєї молодості, військової слави й честі, а принести за римським законом жертву богам. Але Георгій відповів, що ніщо в цьому непостійному житті не послабить його бажання служити Христу.

Коли ж за наказом розлютованого імператора його стали виштовхувати списами із залу зборів, щоб повести в темницю, сталь ставала м'якою й гнулася, як тільки списи стосувалися тіла святого, не заподіювала йому болю. Святого Георгія все-таки уклали в темницю, де його поклали спиною на землю, а ноги уклали в колодки, і придавили груди важким каменем. Але Святий Георгій мужньо переносив всі страждання, не перестаючи славити Добродії Бога. На всі погрози імператора він відповідав: «Скоріше ти знеможеш, мучачи мене, ніж я, мучимий тобою». Мучителі піддали Георгія самим витонченим катуванням. Вони били його волячими жилами, кидали у вапно, прив'язали до колеса, під яким були дошки із залізними вістрями й при обертанні колеса вони впивалися в оголене тіло святого.

Спочатку Георгій молився й призивав Христа, а потім замовчав і не упустив жодного стогону. Імператор вирішив, що Георгій умер і наказав зняти його з колеса. Коли ж Диоклетиан відправився в капище піднести вдячну жертву язичеським богам, навколо зненацька все стемніло, прогримів грім і став чутний глас: «Не бійся, Георгій, Я с тобою». Воссиял неземне яскраве світло й у колеса з'явився Ангел Господень в образі светоносного юнака. Він поклав руку на великомученика й вимовив: «Радуйся!».

Георгій негайно ж повстав без єдиної рани на тілі, здивована варта відвела його на капище, і Диоклетиан не міг повірити власним очам. Багато хто вдивлялися в Георгія зі здивуванням і жахом. Чимало язичників тоді повірило, що відбулося чудо. І ввірували вони в Бога християн.

Серед увірували в Христа була й цариця Олександра, дружина Диоклетиана. Її тоді повели в палац. Імператор же вкрай озлобився, і на наступний ранок Георгія піддали новим катуванням. Але ніщо не змогло зломити його.

Імператор вирішив, що святому допомагає чарівництво й призвав волхва Панаса, щоб той відняв у Георгія чудодійну силу або отруїв його. Волхв підніс святому дві чаші, в одній була отрута, а в інший зілля, що повинне було зробити Георгія покірним. Але жодне з них не подіяло на святого. А коли імператор запитав, що йому допомагає, великомученик Георгій відповів, що віра в Христа. Волхв Панас, увірувавши в Христа, припав до ніг святого Георгія, і став просити прощення за всі гріхи, які він створив через незнання. У люті Диоклетиан наказав обезглавити Афанасия, що ввірував. Сам же імператор і не думав каятися.

Тим часом до темниці Георгія стали стікатися люди, обтяжені різними недугами, і там одержували від святого зцілення й допомога. Бідний хлібороб Гликерий, у якого впав віл, теж прийшов просити допомоги. І Георгій, утішивши його, завірив, що Бог поверне вола до життя. Так воно й трапилося, прийшов Гликерий додому, а віл ожив. З радощів хлібороб став прославляти Християнського бога по всьому місту, за що й був обезголовлений за наказом імператора.

У ніч перед стратою Георгій майже не спав, молився, а коли задрімав, з'явився йому Рятівник, поклав на главу вінець і сказав: «Не бійся, але дерзай і сподобишся царювати із Мною».

І тоді Диоклетиан наказав відрубати святому голову. Його стратили в 303 році 23 квітня (по старому стилі), відрубавши святому голову мечем. І не було Георгію тоді й тридцяти років. Разом з Георгієм була страчена й дружина Диоклетиана, цариця Олександра, що запевняла в Христа.

Безліч чудес, зроблених святим великомучеником Георгієм, як прижиттєвих, так і посмертних відбиті в іконографії. Розповідають, що біля міста біля Ліванських гір у величезному озері жило чудовиська, не те змій, не те ящір, він вимагав, щоб жителі міста щодня приносили йому в жертву своїх дітей. І вони в страху так і надходили, тягли жереб і віддавали своїх дітей. Дійшла черга й до єдиної дочки пануючи. Він нарядив неї в багаті одяги й гірко ридаючу над своєю долею відправив до озера. І отут нежданно-негаданно під'їхав до неї на коні святий Георгій зі списом у руці. Дівчина стала просити його не піддавати своє життя небезпеки, тому що перемогти чудовиська неможливо. Але святий Георгій, побачивши змія, осінив себе хрестом і зі словами «в Ім'я Батька й Сина й Святого Духа» кинувся на нього.

Простромив горло змія списом і наступив на нього копитом коня. Потім урятована й обрадувана дівчина зв'язала змія своїм поясом і повела в місто. Жителі в жаху хотіли врятуватися втечею, але святий Георгій зупинив їх, голосно сказавши: «Не бійтеся, але уповайте на Добродії Ісуса Христа й віруйте в Нього, тому що це Він послав мене до вас, щоб урятувати вас». Змія Георгій убив, і жителі спалили його за містом, увірувавши в Ісус Христа. Тоді що ж хрестилися жителі побудували там церква в ім'я Пресвятої Богородиці й великомученика Георгія.

Святий Георгій Переможець був ангелом і заступником багатьох великих людей Росії. Ім'я святого Георгія носив і засновник Москви Юрій Довгорукий, котрий заснував місто Юр'єв-Польський і побудував багато храмів на честь святого Георгія. Георгій Переможець, зображений у вигляді вершника, що вражає змія, став гербом Москви. Він уважається прикладом мужності й вірності вірі й вибраному шляху для багатьох людей не тільки в Росії, але й в усьому світі.

Автор: Наталія Антонова