Росіяни - народ, що любить відзначати свята не тільки свої, але й іноземні. Добре це або погано, значення не має. Але, відзначаючи чужі свята, знаючи традиції інших народів, нам легше зрозуміти культуру своїх іноземних друзів, стати для них у деякому змісті «своїми».

Навесні завжди багато різних свят, тому що люди, що утомилися від зимових холодів, хочуть радості. Ще із древніх язичеських часів повелося піддобрювати з настанням весни різних богів родючості: адже від їхньої милості залежало життя. Помнете, у Ґете Мефистофель повів Фауста подивитися на шабаш відьом?

Вальпургиева ніч - це найбільш значний з язичеських свят, присвячених родючості, і один з головних шабашів, відмічуваних відьмами.

Вальпургиева ніч являє собою те ж саме, що й Бельтей, або Травневий Переддень, і відзначається вночі 30 квітня на відзначення розквітаючої весни.

Назва Вальпургиевой ночі пов'язане з ім'ям Святий Вальпургии, Уимбурнской черниці (Англія), що приїхала в Німеччину в 748 році з метою підстави монастиря. У римському списку святих її день - 1 травня.

У середні століття існувало повір'я, що Вальпургиева ніч є вночі бенкету відьом по всій Німеччині й Скандинавії. Відьми сідали верхи на мітли й зліталися на гірські вершини, де проводили час у диких бенкетах, танцях і зляганнях з демонами й дияволом.

Це повір'я умудрилися використовувати в комерційних цілях. Кілька років назад заповзятливий німецький диджей Максиміліан Ленц (у народі DJ Westbam) придумав молодіжне свято "MayDay" ("Травневий день"). Щороку у Вальпургиеву ніч із 30 квітня на 1 травня в дортмундский зал "Вестфалленхалле" з'їжджаються молоді люди з усією Німеччини, щоб досхочу натанцюватися й почути саму прогресивну танцювальну музику.

Уважалося, що в переддень 1 травня, як і напередодні 1 листопада, відкривалися границі між мирами, і нечиста сила всіх мастей збиралася на своє свято. Тому ввечері 30 квітня всюди в Європі горіли багаття. Вогонь отпугивал і хижаків, які могли напасти на череду (із травня починався пастушачий сезон), і погань.

А в погані були свої танці. Сили зла селилися всюди, але особливу популярність одержала німецька Вальпургиснахт, Вальпургиева ніч. Щороку в ніч на 1 травня на вершини Броккен і Блоксберг у горах Харц (від Hart -і "лісисті гори", де ростуть ялиці) злітаються на мітлах, вилах і козлах тисячі європейських відьом.

Перші офіційні згадування про Вальпургиевой ночі з'явилися в протоколах інквізиції в Середні століття. Світову ж популярність німецькі відьми одержали, видимо, завдяки Ґете, що описав, як Мефистофель привозить на шабаш Фауста. Але хто саме й чому подарував святу відьом своє ім'я?

Небагато історії

Відправившись у паломництво на Святу землю разом із синами, Ричард доручив свою 11-літню дочку Вальбургу турботам аббатиси Уинборнского монастиря, відомого своїми строгими порядками. 26 років дочка Ричарда провела там.

Вальбурга настільки добре вивчила в монастирі мови, що описала на латині подорож свого брата в Палестину, не говорячи вже про оповідання про життя іншого брата на рідному англійському. Тому часто св. Вальбургу називають першою письменницею Англії й Німеччини.

В 748 р. дядько Вальбурги, Бонифаций, вирішує створити в Німеччині систему монастирів. На його прохання аббатиса Уинборна надсилає місіонерок, у тому числі й Вальбургу. Корабель відплив від Британії в ясну погоду, однак незабаром почався жахливий шторм. Черниця кинулася на коліна молитися прямо на палубі - і море відразу заспокоїлося.

Моряки розповіли на березі про це чудо, і в Німеччині Вальбургу всюди зустрічали із благоговінням. З тих пор свята вважається покровителькою моряків (допомагає також при водобоязні й у шторм). Згодом Вальбурга стала аббатисой монастиря в Хайденхайме, містечку в Баварії неподалік від Айштадта, а після смерті брата навіть керувала чоловічим монастирем.

Її чесноти й численні зроблені чудеса принесли їй славу. Умерла Вальбурга 25 лютого 777 р. Пройшло більше 100 років, чудеса черниці подзабились. Але от новий єпископ Айштадта вирішує відновити монастир і церква. Робітники опоганили могилу аббатиси, і один раз уночі її грізна тінь з'явилася єпископові...

Незабаром (1 травня) останки черниці перевезли в Айштадт, поклавши в порожнечу однієї зі скель. І зі скелі початок випливати цілюще масло, що допомагало від багатьох хвороб. Вальбургу канонізували, зарахувавши до лику святих. Пізніше її останки розвезли по різних містах Німеччини, а дні, коли це трапилося, присвятили їй (25 лютого, 12 жовтня, 24 вересня).

Але головний день св. Вальбурги - перше травня. Здавалося б, ніщо ні в народженні, ні в доблесному житті черниці, крім цієї однієї-єдиної дати, не пов'язане з нічними вакханаліями Вальпургиснахта. Але якщо придивитися до древніх фресок у безлічі церков її ім'я...

Корона в ніг святий указує на її королівське походження, це зрозуміло. Посохнув - знак того, що Вальбурга була фундаторкою монастиря. Але є й інші символи. Вальбурга намальована на тлі старих лип і пагорбів. Липи - священні дерева язичеської богині родючості Фригги, гори, особливо самотні, - житла Хольди, а також форпости миру мертвих.

Поруч із Вальбургой часто зображували собаку. У життєписі святий ніяких згадувань про собак немає. Зате в німецьких і скандинавських язичеських богинь це найпоширеніший "помічник". У Фригги були собаки, у нідерландської Нехаленниа теж. А одну з богинь так і кликали - "матір пуделя". Крім того, образ собаки в міфології пов'язаний з родючістю й здоров'ям. Щоб був гарним урожай, древні германці "годували" таємничого вітряного собаку, виндхаунда.

Так чому ж 30 квітня середньовічні джерела називають серед самих популярних дат шабашу? Швидше за все, деякі показання добрих християн, що стали очевидцями "богомерзкого дійства", мають під собою реальний ґрунт.

Свідки затверджували, що в темні ночі заставали на вершинах пагорбів людей, що творять, з їхнього погляду, різні непотребства: здійснюючі обряди, що надягає маски й, нарешті, що віддаються плотської любові. Все це могло бути осколками стародавніх традицій.

Дійсно, не тільки кельти, але й багато інших послідовників дохристиянських культів під час таїнств, пов'язаних із землею, родючістю й удалим полюванням, приносили жертви, мазали кров'ю, переодягалися в шкіри й маски тварин. Погляду випадкового подорожанина з'являлися жрець із рогами оленя на голові, голі люди, совокупляющиеся прямо на землі, і жінки, що творять незрозумілі обряди. Зрозуміло, звідки ростуть ноги в слухів про шабаші!

Зараз у ніч із 30 квітня на 1 травня відзначають Вальпургиеву ніч по всій Центральній і Північній Європі - це свято зустрічі весни, коли запалюються величезні багаття, щоб віднадити відьом, що злітаються в цю ніч на шабаш.

Програма свята не міняється вже більше 100 років: стародавні ігри, начебто наших пальників, виступу студентських хорів і традиційні багаття в переддень Вальпургиевой ночі.

У Скандинавії палять багаття, щоб залучити весну, віджахнути парфумів і позбутися від сміття, що нагромадилося за зиму, їдять гравлакс - свіжого лосося, маринованого в солі, цукрі й кропі.

У багатьох європейських країнах із заходом сонця хлопчиська починають кричати й підривати петарди. Тому що кращий засіб від парфумів - шум.

У Чехії в переддень Вальпургиевой ночі насипають на поріг пісок або траву, щоб відьми не могли ввійти в будинок, поки не перерахують всі піщини або травинки.

У Баварії жартівники мажуть дверні ручки зубною пастою, переносять двері в інше місце й витягають із черевиків шнурки. Вальпургиева ніч у них - зовсім як наш переддень Івана Купали.

Фіни вважають, що опівночі останнього дня квітня немає жодної вершини пагорба, де не сиділи б відьми з ведьмаками.

Це цікаве свято знаходить своїх шанувальників, напевно, тому, що людини завжди притягалася все містичне, таємне й заборонне.

Автор: Богданова Юлія