Що ви почуваєте, коли говорять про вербу? Хтось згадує про плакучу вербу, схиленої над водою, хтось про теплий сонячний день і пухнаті сережки верби, а хтось про Вербну неділю, що ми будемо відзначати цього року 16 квітня.

Верба, верба, гримуча верба, сріблиста верба, що шелестить дерево - назв і видів у цього дерева дуже багато. Назва верби походить від латинських слів «близько» і «вода».

Верба, символ сонця й весни, - одне з перших дерев, що розпускають свої пухнаті бруньки під променями весняного сонця. Вона має особливу життєздатність і надійно охороняє від нечистої сили. Між вербою, що відрізняється незвичайною живучістю, і сонцем, що щорічно долає ворожу йому темну силу, є щось загальне.

Верба широко відома тим, що вона дуже легко розмножується просто гілками. Застроміть свіжі вербові прути у вологу землю, і, швидше за все, вона чудово вкорениться. Це підтверджують і прислів'я: «Її викосили, а вона знову виросла», «Верба зі стусана росте».

Чарівна паличка?

Помнете, із чого була зроблена паличка мами Гарри Поттера? Верба, 10 ¼ дюймів, витончена, гнучка (чудово підходить для чарівниці). Дуже часто маги робили з верби чарівні палички, жезли. Використовували в ритуалах лікувальної магії. Гілками верби можна було скріпити помело відьми. При складанні заклинань зав'язували на тонкій гілці верби вузол. Якщо бажання виконувалося, вузол розв'язували й зберігали гілку для наступних заклинань.

Верба славиться не тільки захисними властивостями, але й дурною чарівницькою силою. Вербу зв'язували з горем і втратою любові, з безплідністю й імпотенцією. Плакучі верба з давніх часів є символом суму. Спалювання вербової деревини, по переказі, приносило нещастя.

Верба вважається деревом жіночої магії. Яка сила верби? Цього ніхто не знає. Вона служить тільки природі й дотримує закону рівноваги й справедливості. Тому дерево вважають лише своєрідним провідником сильних жіночих почуттів.

Як споконвічно жіноче дерево, верба може дати прекрасній підлозі дивну силу. Черпаючи сили в аурі цього дерева, жінка здатна й приворожити, і відвернути, навести псування на кривдника, зламати йому всю долю.

Якщо результат вийшов не такий, про яке ви мріяли, то знайте, що винувато не вербу. Саме дерево нікому не може заподіяти зла, а його підтримкою треба користуватися з розумом.

Верба лише може зробити вам деякі послуги: допоможе заполонити увагу вашого улюбленого, навіть приворожити його. Але ваше щастя залежить тільки від вас і від ваших дій і вчинків.

І помнете! У житті нічого не дається безкоштовно. Якщо ми щось одержуємо, то потрібно бути готовим заплатити за послуги. Чим? Цього ніхто не знає. Але в жодному разі не намагайтеся обдурити чутливу й уразливу вербу.

Верба живе недовго й, як говорять, "гине серцем". Саме через це вважалося, що сікти ребенка вербовим прутом недобре - це зупиняє його ріст. Хльостати їм тварина - виходить, заподіювати йому внутрішній, глибинний біль.

«Європейська хінна кора»

Учені Диоскорид і Авиценна писали про лікарські властивості кори й соку цієї рослини. Парацельс, Ієронім Бік, Лоницерус і Маттиоли рекомендували як лікарський засіб зібрану навесні кору молодих галузей верби. Її використовували як зовнішній засіб для лікування мозоль і бородавок, а також для росту волось, при малярійній лихоманці відвар кори верби застосовувався як внутрішньо засіб.

Кора верби одержала назву «європейської хінної кори» за протигарячкову, жарознижуючу дію. Порошок і відвар кори верби застосовувалися як кровоспинне, в'язке й глистогонное засобу. Молоді втечі дерева вважалися гарним засобом при цинзі. Відвар вербової кори використовувався також для полоскання рота й горла при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів.

Пізніше з кори верби були виділені з'єднання, що одержали назву салицилатов, від латинського ім'я рослини - Salix. Одне із цих «чарівницьких» речовин зараз знайомо всім - це ацетилсаліцилова кислота (аспірин).

Традиції й гадання

Слов'яни вважали вербу священним деревом, символом безперервності життя. Саме це дерево символізувало язичеського бога Ярилу. До наших днів зберігся звичай раз у рік, у ніч на Івана Купалу, на честь бога сонця прикрашати квітами вербу, палити біля її багаття. По закінченні свята гілки верби саджали у дворах. З вербової кори робили намиста й браслети.

Вінки, сплетені з тонких вербових галузей, відомий як приворотний засіб. Дівчини залишали вінки на дорозі, по якому повинен був пройти їхній обранець. Таким чином, намагалися приворожити улюбленого. Вербовий прутик вшивали в шов одягу, щоб удержати чоловіка. Також розповсюджений спосіб удержати в родині чоловіка - обплести тонкими гілками верби ніжки подружнього ліжка. Відвар з листів для привороту підмішували в питво. От тільки - гіркий виходив напій.

Дівчини ворожили, хто стане їхнім нареченим. Провівши в мовчанні цілий день, увечері (при місяці) вони йшли до ріки, маючи при собі по одній новій чашці. Зірвавши з верби по двох листочка й набравши в чашки води, вони кидали їх у воду. Якщо листочки падали поруч - виходить, дівчина незабаром вийде заміж.

Дівчина, що побажала довідатися, за кого вона вийде заміж, брала вербову гілочку або прутик у ліву руку, таємно виходила з будинку й оббігала три рази навколо верби, присуджуючи: "Ти, хто будеш моїм благоверним, приходь, візьмися за інший кінець". Наприкінці третього кола їй повинен був з'явитися примара її нареченого, що тримається за інший кінець прута.

У Єгипті галузі верби спалювали на похоронних багаттях. Греки присвятили вербу богині чаклунства Гекате. А римляне вважали її цілющою рослиною, здатним відганяти лихо й нещастя. Для цього вони знаходили дерево з порожнім стовбуром, вставали всередині нього й вимовляли відповідні заклинання.

На Україні верба - улюблене дерево в народній поезії, символ збіговисьок і побачень. Під ним проводилися військові ради запорожців.

По переказі саме з верби можна зробити чарівну флейту, від музики якої встануть із могил мертві.

На території Мрячного Альбіону верба - традиційний символ скорботи й покинутих у любові. Існував звичай посилати вербовий вінок залишеній дівчині або хлопцеві з нагоди одруження колишньої пасії в шлюб з кимсь іншим.

У Китаї є багато цікавих традицій і магічних ритуалів, пов'язаних з вербою. Один з них присвячений виклику дощу й утихомиренню стихійних лих, пов'язаних з водою.

У травні китайський народ виходив до царя драконів (хазяїнові води) і просив його про дощ. Складеним елементом такої процесії був "Танець дракона": Біля міфічного дракона колихалися "магічні" різнобарвні прапори: жовт і білі символізували вітер і воду, чорної й зелені - хмари. Один з учасників церемонії ніс на коромислі цебра з водою, який щедро кропив перехожих, присуджуючи: "Прийди, об дощ! Прийди, об дощ!" З околишніх сіл селяни з вербовими вінками на голові, курильними свічами й "жертовними грошима" у руках під звуки гонгів ішли в храм дракона, де й тривав древній ритуал поклоніння.

Японці теж боготворять вербу. Її витончені тонкі гілки викликають у них естетические почуття. Японці вважають вербу деревом суму, слабості, ніжності, дівочої добірності, спокою, потреби в сталості й з'єднанні. Весь граціозний і витончений японці порівнюють із галузями плакучої верби.

У статті були використані матеріали сайту: http://herbalogya.voldemort.ru

Автор: Кирилова Олена