У дитячому садку всі ми робили подарунки мамам на 8 березня. Клеїли з кольорового паперу аплікації, малювали маму, квітку або сонце. Тримаючи пензлик у забрудненої фарбами руці й прикусивши мову від старанності, виводили на альбомному аркуші: «З 8 березня!». Потім, уже в початкових класах школи, писали мамі більше великі послання, начебто: "Мамачка! Паздравляю тибя з 8-м березнем! Жилаю щастя й здоров'я!". Ті часи давно пройшли, і подібні послання мамам ми давно не пишемо. Цікаво, як би таке поздоровлення-покаяння виглядало б зараз, коли ми стали вже зовсім дорослими дівчинками?

 У дитячому садку всі ми робили подарунки мамам на 8 березня. Клеїли з кольорового паперу аплікації, малювали маму, квітку або сонце. Тримаючи пензлик у забрудненої фарбами руці й прикусивши мову від старанності, виводили на альбомному аркуші: «З 8 березня!». Потім, уже в початкових класах школи, писали мамі більше великі послання, начебто: «Мамачка! Паздравляю тибя з 8-м березнем! Жилаю щастя й здоров'я! Обищаю, що більше ніколи не буду тибя кривдити, а буду любити й слухатися!» Ті часи давно пройшли, і подібні послання мамам ми давно не пишемо. Цікаво, як би таке поздоровлення-покаяння виглядало б зараз, коли ми стали вже зовсім дорослими дівчинками? «Мама! Поздоровляю тебе із цим чудесним весняним святом! Бажаю тобі здоров'я, щастя й любові! І ще обіцяю тобі, що більше ніколи не буду...»Ходити без шапки. Тому що комплекси юності із приводу того, що в шапці я виглядаю уродкой, а без шапки неначебто не такий уродкой, уже давно в минулому. Досвідченим шляхом доведене, що зняття шапки й потряхивание шевелюрою, особливо якщо в тебе не розкішні довгі волосся, а коротка стрижка, ніяк не відбивається на кількості чоловіків, що оглянулися вслід. ХТО ТРЕБА не обертається і йде собі своєю дорогою, а ХТО НЕ ТРЕБА завжди обернеться, свисне, або, чого доброго, ще прив'яжеться, навіть якщо ти будеш у дедушкином треухе. Гризти нігті. Це все від хвилювань і переживань. Звичайно, я й зараз хвилююся й переживаю, але тепер ще й за те, як виглядають мої руки зі свеженаманикюренними пальчиками. Чи однакова довжина нігтів, немає чи заусенцев, чи не облупився лак. Та і як я буду виглядати, що сидить у кабінеті в начальника на нараді й зосереджено гризучий ніготь? Так підвищення не дочекаєшся. Кручу кільця на пальцях, але до нігтів не доторкаюся - ни-ни.Курити. Так, каюся, я курила. Ну як я могла не дивитися на тебе безсоромними очима й не брехати, що Vogue - улюблені сигарети мого хлопця, якщо за правду ти позбавила б мене всіх кишенькових грошей? Але зрозумій же, мама, сигарета - це не тільки вбивця коней і згубник здоров'я людей, але ще й спосіб комунікації! А коли тобі 17-20 років, за цей спосіб хапаєшся, як за рятівну соломинку. Хто б звернув увагу на вгодовану, мрачноватую дівчину, що сидить у куті на вечірці, якби ця дівчина не робила над собою зусилля й не підходила до якому-небудь симпатичному хлопцеві із проханням про запальничку? Так я б, може, дотепер у дівках сиділа, якби не ця шкідлива звичка! А зараз я не курю, ні, тепер мені це просто не потрібно. Ну, хіба що іноді, якщо гарненько вип'ю... Жартую-Жартую! Робити татуювання. Причин для того, щоб «набити» собі куди-небудь татуювання, було дві: 1) хочу й всі отут; 2) жахливо подобається от ця маленька рибка, і метелик, і равлик... а, може, ініціали? А куди? На попові - ха-ха-ха, ні, краще на щиколотку - такий веночек - сексуально, або на плече!.. Скільки захвату, обговорень із подругами, невисловлених бажань (щоб хлопці звертали увагу на тату й підходили знайомитися)! Один мінус - боляче. Про те, що татуювання може коли-небудь набриднути, розпливтися, вицвісти, перешкодити влаштуватися на роботу - про цьому якось не думалося. Але острах болю переважила все. Тому татуювання я собі не зробила. І не буду робити.Закохуватися не в тих хлопців. Ну що поробиш, до якогось віку або до якогось певної кількості набитих від тих самих грабель шишок всім дівчинам подобаються «не ті» хлопці. Звичайно вони більше привабливі, нахабні й безтурботні, чим інші, які «ті». Колись і я дивилася, насамперед, на обгортку, фантик («солодка» зовнішність, самовпевнене поводження, матеріальна забезпеченість, затребуваність у протилежної підлоги), тепер же мене цікавить ще й сам цукерок, а в ній - начинка. А буває, що в начинці вишенька, а у вишеньці - кісточка... Про що це я?.. А! Обіцяю, що більше не буду їсти багато солодкого. Але, вибач, ненька, я однаково буду:- слухати, дивитися й носити те, що мені подобається;- залишати в шафі рейтузи, які ти подарувала мені «для холодів»;- убиратися у СВОЇЙ квартирі, коли мені хочеться. І не драїти щотижня килим засобом для миття килимів, як я це робила всю свою бідолашну юність;- заводити яких захочу свійських тварина, не думаючи про те, що від них тільки сміття, вовна й подерті дивани; - планувати ребенка сама, ні з ким не радячись, крім чоловіка;- сперечатися з тобою;- і любити тебе!