Багато хто з нас, перебуваючи перед камерою, почувають себе збентеженими, не знають, що робити, куди дивитися, чим зайняти руки й що робити з ногами. Як бути?

Невпевнений у собі людина залежимо від оцінки інших, від загальноприйнятих шаблонів поводження, звичних подань. Він обмежується лише найближчими, видимими цілями, не використовуючи наявні в нього можливості максимально.

Існують дві краси: духовна й тілесна. Але якщо духовна краса не передається шляхом хімічної реакції реактивів з фотоматеріалами, то краса тілесна цілком їй під силу. Духовний мир передається засобами фотографії опосередковано, за допомогою асоціацій, уяви й минулого досвіду.

Знімок може не відбутися як твір мистецтва, якщо фотограф або модель будуть грубо й непродумано перекроювати, видозмінювати й себе, і навколишнє середовище. Як показує практика, самі вдалі знімки - найбільш природні.

Гарним може бути тільки природне. А все природне є прояв справжніх почуттів. Мало того, прагнення виглядати інакше, чим у дійсності, створює непереборний бар'єр в одержанні дійсно гарного знімка навіть у професійних фотографів. Додання моделі іміджу, не властивого їй, у кожному разі приведе до невдалих знімків.

Як виглядати природно? Почніть вивчати себе, у якій позі ви, наприклад, дивитеся телевізор, стоїте на автобусній зупинці, перебуваєте за стійкою бара, відпочиваєте на пляжі, займаєтеся повсякденними справами. Таких поз набереться не дуже багато. Щоб зафіксувати ці природні для вас положення тіла, а потім відтворити перед камерою, необхідно запам'ятати їх на фізичному рівні. Прийнявши позу, закрийте очі й злегка поворухнете всіма кінцівками тіла, головою й спробуйте запам'ятати ці відчуття. В акторській майстерності це називається пам'яттю фізичних дій.

Потім через якийсь час спробуйте їх відтворити. Треба враховувати й свій щиросердечний стан у момент прийняття пози, тому що будь-якої емоції відповідає конкретний жест.

Варто помітити, що в мистецтві ніякої жертовності бути не може, крім обмежень від плотських надмірностей. У вас повинен жити художник, що усмоктує в себе красу, таємниці, перипетії, колізії, радості й лиха навколишнього життя.

У фотографії важливо вміти відтворювати навколишнє життя так, щоб вона виглядала реальної або ж щоб глядач сприймав її як реальну. Це можна назвати вищим пілотажем як фотографа, так і моделі.

Щоб подивитися на себе з боку, попросите своїх друзів або фотографа зафіксувати вас в обраних звичних позах. Тепер, перебуваючи перед об'єктивом, у вас не виникне труднощів у виборі статичних положень тіла. Заняття спортом, танцями, акторською майстерністю значно поповнять ваш набір поз.

Потім завдання варто ускладнити.

Для того щоб додати рукам правильне положення, уже буде потрібно виявити всі ту акторську майстерність, на яке ви здатні. Спробуйте, для почала перед дзеркалом, знайти таку позу, щоб у глядача виникало таке відчуття, що ви тримаєте в руках конкретний предмет: книгу, ополоник, через шекспірівського Йорика, гримучу змію або будь-який іншої по вашім розсуді.

Після цього проробіть те ж саме перед своїми рідними або друзями, щоб переконатися, наскільки знакова система вашого тіла й міміка зрозуміла глядачам. Тепер залишається психологічний бар'єр, так званий синдром об'єктива, що гіпнотизує.

Звичайно він виражається в наступному: частішає серцебиття, подих, з'являється сильна блідість (тому професіонали прагнуть сховати її під гримом), чоло покривається потом, у роті пересихает. Наступає момент, коли ймовірність непритомності найбільш висока. Але через якийсь час, коли погроза виявляється помилкової, усе вертається на свої місця.

Є й інша крайність, коли модель упевнена, що їй іде те або інше положення тіла, і, незважаючи на всі угоди фотографа, наполягає на своєму. Якщо подібне поводження моделі не перебороти, то звичайно результати зйомки бувають малоудачними. Зажатость у моделі виникає також через специфічні взаємини між нею й фотографом.

Психологи виділяють три види поглядів.

Діловий погляд. Він сковзає по особі співрозмовника уздовж ліній уявлюваного трикутника, утвореного очима й серединою чола. Він найбільше підходить для співробітництва, тому що впливає й показує серйозний настрой.

Соціальний погляд. Він сковзає по трикутнику, що з'єднує очі й рот. Цей тип погляду позбавляє слова всілякої опори, яким би тоном ви їх не вимовляли.

Інтимний погляд. Він сковзає по трикутнику, утвореному очима й лінією груди, якщо відстань між співрозмовниками близьке, і лінією в області стегон, якщо відстань віддалене. Цей погляд звичайно спантеличує, або сильно бентежить людини, тому що в реальному житті демонструє інтимні домагання. До того ж тривалий пильний погляд завжди виражає агресивність.

Але фотограф, у силу виконання своїх професійних обов'язків, частіше дивиться на модель саме так, оцінюючи її зовнішні дані й продумуючи варіанти зйомки.

Щоб уникнути негативних наслідків такого часом змушеного поводження, досвідчені фотографи не мовчать, а ведуть із моделлю бесіду, коментуючи свої дії, щоб у моделі не створилося помилкового сприйняття.

Якщо фотограф мовчить під час сеансу фотозйомки, модель повинна враховувати специфіку професії й ставитися до процесу зйомок по можливості об'єктивно.

Автор: Д. Кораблев. Самовчитель для моделей і фотографів. Санкт-Петербург. 2004