День вихователя й всіх працівників дошкільного утворення відзначається щорічно 27 вересня.

Історія свята

Це свято було засновано 27 вересня 2004 року з ініціативи ряду відомих загальноросійських видань - газет «Дитячий садок з усіх боків», «Дитячий садок. Керування», «Дошкільне утворення» і журналу «Обруч».

Саме 27 вересня в 1863 році в Санкт-Петербурзі був відкритий перший у Росії дитячий садок. Поки це свято не визнане державним, однак усе більше російських міст приєднується до нього. У цей день працівникам дошкільних установ області вручають подячні лист, пам'ятні книги.

«Дошкільне утворення в Росії не відповідає сучасним вимогам»

На засіданні комітету із соціальних питань Законодавчих зборів Нижегородської області, що відбулося 12 вересня, депутат Михайло Веселкин заявив: «У всіх розвинених країнах дошкільне утворення є предметом національної політики. У нас чомусь це не так. Ми в цей час не тільки не використовуємо ефективні схеми організації дошкільного утворення, які з успіхом реалізуються за кордоном, але й забули про наш радянський і російський позитивний досвід».

У результаті наша система дошкільного утворення сьогодні не відповідає сучасним вимогам і об'єктивно не відповідає реальним потребам нижегородцев.

На думку М. Веселкина, проблем у системи дошкільного утворення безліч:

1. У результаті дій відповідальних співробітників різних муніципальних і державних адміністрацій, мотивація яких зовсім не зрозуміла, регіональна система дошкільного утворення втратилася значної частини своєї матеріальної бази. Приміщення, які раніше займали дошкільні установи, були передані іншим організаціям, у тому числі комерційним. Тепер ми зіштовхуємося з тим, що не вистачає приміщень для створення необхідної кількості місць в установах дошкільного утворення.

2. Дошкільне утворення й виховання дітей у цей час недоступно багатьом родинам у зв'язку з низьким рівнем їхніх доходів.

3. У системі дошкільного утворення існує просто дивовижний кадровий голод, що є наслідком того, що зарплати людей, що працюють у цій системі, нижче всякого припустимого рівня. Відзначу, що це веде до росту корупції в системі дошкільного утворення й, саме головне, до відтоку з дошкільних освітніх установ кваліфікованих кадрів.

4. Очевидно, що системі дошкільного утворення й виховання потрібні нові приміщення для ясел і дитячих садків. Але в цих нових стінах повинна бути й нове життя.

Ми не розвиваємо прогресивні форми дошкільного утворення, не впроваджуємо інноваційні технології:

- батьки не можуть вибрати ні різний час перебування в садку для своїх дітей, ні різні програми навчання;

- ми навіть не порушуємо питання про створення приватних ясел і садків;

- не виділяємо гранти для дитячих дошкільних установ, що реалізують інноваційні програми, і премії для передових педагогів;

- батьків не залучають до керування дитячими садками, немає реальних піклувальних рад, що планують бюджет і визначають політику наймання працівників дитячого садка. У підсумку батьки не можуть контролювати процес навчання й виховання дошкільників.

Дошкільне виховання: міжнародний досвід

У найбільш розвинених країнах раннє (1-3 року) і дошкільне (3-7 років) дитинство розглядаються як особливий національний ресурс, що дозволяє вирішувати складні проблеми соціального й економічного розвитку.

У З'єднаному Королівстві правительство не бере участь у фінансуванні раннього утворення (аналогічно в Бельгії, Франції, Італії); в Австрії воно фінансується державою, локальною владою й родителями; у Данії - фінансується правительством; у Фінляндії - правительством і локальною владою, родителями тільки на 10% від вартості; аналогічно в Німеччині й Швеції.

У Європі і Японії педагоги проходять спеціальну підготовку й атестацію, вони мають гарну зарплату й соціально захищені, що дозволяє робити кар'єру педагога раннього утворення.

Японська держава проводить політикові строгого відбору випускників вузів при призначенні на посаду педагога. На відміну від інших країн, для того, щоб стати педагогом, японський громадянин повинен одержати диплом і пройти іспити при призначенні на посаду. Однак Японія - єдине з розвинених країн миру держава, де зарплата вчителі вище зарплати чиновників місцевих органів влади.

У Японії велика увага приділяється збереженню здоров'я дітей: у кожному навчальному закладі працює цілий колектив медичних працівників - доктор, медична сестра, стоматолог, фармацевт, куратор здоров'я.

Виховання маленьких дітей у Японії вміло формує в ребенке поняття про людський гуртожиток, виховує фізично й психічно здорової людини, здатного успішно працювати в колективі, чітко виконуючи приписання й не заважаючи навколишньої.

Японські вихователі, навчаючи дітей взаємодії, формують їх у маленькі групи (хан), що є найважливішою відмінною рисою організації дошкільного виховання. Ці групи мають свої столи, свої власні імена, обирані самими дітьми, що спонукує їх приймати рішення, з огляду на бажання всіх членів групи. Групи (6-8 чоловік обох підлог) формуються не по здатностях, а відповідно до того, що може зробити їхня діяльність ефективної. Дітям прищеплюється безліч навичок: як дивитися на співрозмовника, як виразити себе й урахувати думки однолітків.

Японські діти продовжують навчатися груповому поводженню й у молодшої, і в середній школі. Так само клас розділяють на хани (у середньому вони переформовуються раз в 5 місяців), і коли педагоги або однолітки оцінюють виконання завдань, говорять про моральні й інші проблеми, вони частіше звертаються до групи, а не до окремих дітей. Така система допомагає зберегти здоров'я школяра, тому що в гармонічних групах виключається дискримінація й пов'язані з нею стреси.

У США не існує єдиної системи дошкільного утворення. Утворення організується в рамках різного роду програм - короткостроков або довгострокових - покликаних вирішувати певні завдання. Програма розуміється як деяка система змістовних мір, що вживаються для досягнення тієї або іншої мети.

Так, у США існують самі різні програми, розраховані на дошкільників. Як правило, це програми, що ставлять своїм завданням зниження впливу стрессогенних факторів на дітей і забезпечення їхнього розвитку. Одні програми розраховані на повний день, інші - на полудня. Існують програми із гнучким графіком, що дозволяють батькам вибирати зручний для себе режим дня.

Існують програми, розраховані на дітей трьох-чотирьох років з особливостями в розвитку. Як правило, це платні програми. Але вони можуть фінансуватися й з інших джерел.

Ребенок може в першій половині дня займатися по одній програмі, а в другій половині дня - по іншійій. Участь у різноманітних програмах заохочується, тому що вважається, що це дозволяє дітям одержати різноманітний досвід і розширити коло спілкування за рахунок спілкування з новими дорослими.

Сьогодні актуальне завдання організації взаємодії з родителями дітей, що мають особливі потреби, і дітей, для яких велика ймовірність неуспішного шкільного навчання. Батьки таких дітей разом з педагогами беруть участь у розробці індивідуальних планів розвитку ребенка, оцінюють і затверджують його.

Американські дослідники виділяють шість видів взаємодії родини й дитячого садка:

1. Дитячий садок допомагає батькам організувати будинку обстановку, адекватну для розвитку ребенка, навчає навичкам спілкування з малям, подає інформацію про здорове харчування й інформацію, пов'язану із суспільними службами.

2. Дитячий садок надає батькам інформацію про розвиток ребенка. Періодично організуються зустрічі батьків і педагогів, підтримується поштовий зв'язок і діє сайт дитячого садка.

3. Батьки залучаються до роботи дитячого садка, до участі в позакласних заняттях. Вони можуть читати дітям, учити їх в'язати або малювати, допомагати в організації занять, а також брати участь у збиранні й інших заходах, необхідних для життя саду.

4. У дитячому садку батьки можуть одержувати інформацію про навчальний план занять із дітьми й про можливості реалізації цього плану в домашній обстановці. У цьому випадку дитячий садок постачає батьків необхідними навчальними матеріалами.

5. Батьки залучаються до керування дитячим садком. У цьому випадку можливе створення піклувальної ради, що планує бюджет і визначає політику наймання працівників дитячого садка.

6. Дитячий садок і батьки тісно співробітничають із громадськими організаціями, що забезпечують реалізацію й підтримку навчальних програм для дошкільників.

У Німеччині, Японії також існують дитячі садки, у яких діти перебувають полудня, а не цілий день. Це зручно, якщо в батьків їсти можливість проводити інші полудня з ребенком.

Підтримкою дошкільного утворення може займатися церква. Так, у Франції існують установи дошкільного утворення, що належать католицької церкви й церквою оплачувані. Такі установи відвідує близько 10% дітей.

Автор: Олена Кирилова