З 2005 року 4 листопада в Росії відзначається як День народної єдності. Історія цього свята нерозривно пов'язана з Казанській іконою Божией Матері й з такими відомими людьми, як патріарх Гермоген, князь Дмитро Пожарський і нижегородський земської староста Козьма Минин.

У книзі «Святині Росії. Казанська ікона Божией Матері» Олександр Ананичев пише про те, що в 1610 році поляки, що мріяли скорити Святу Русь і знищити Православ'я, опанували російською столицею - Москвою. Вони скористалися смутою, що виникла в країні після загибелі третього сина Івана Грозного царевича Дмитра. Віроломні пани й гетьмани планували посадити на царський престол сина польського короля Сигізмунда королевича Владислава, брехливо обіцяючи мир на Русі.

Підступний задум Польщі зруйнував патріарх Гермоген. Із Кремля, зайнятого в той час ворогами, він розіслав грамоти в усі міста країни, призиваючи народ залишатися вірним православному цареві. Непохитного стража Православної церкви поляки вморили голодом. Але справа була зроблена. На заклик патріарха відгукнулися сотні тисяч ратників.

Князь Дмитро Пожарський і нижегородський земської староста Козьма Минин очолили визвольну боротьбу проти іноземних інтервентів, що завершилася вигнанням загарбників із Кремля.

Коли народне ополчення підійшло до Москви, то в перших його рядах сіяв чудотворний список Казанської ікони Божией Матері. Три дні перед вирішальною битвою воїни провели в пості й молитві перед іконою. І 22 жовтня (4 листопада по новому стилі) ополченці ринулися в бій. І ніяка ворожа сила не змогла їх зупинити, тому що на їхній стороні була Заступниця Небесна.

На згадку про цю чудесну перемогу було оголошене святкування Казанської іконі Божией Матері. А на Червоній площі зметнувся до неба Казанський собор, куди врочисто була перенесена ікона, що перебувала в рядах ополченців. Цей собор був зруйнований в 1936 році, а сьогодні відновлений на своєму історичному місці. Не залишилися забутими російським народом і князь Дмитро Пожарський і Козьма Минин.

Пам'ятник рятівникам Батьківщини в Москві планувалося встановити ще в 1812 році, до 200-летию героїчних подій. Але цьому перешкодило навалу армії Наполеона. І все-таки в 1818 році на гроші, зібрані по народній підписці в Нижньому Новгороді, на батьківщині Минина, пам'ятник роботи скульптора И. Мартоса був установлений перед головним входом у Верхні торговельні ряди.

Скульптор зобразив момент, коли Кузьма Минин, указуючи рукою на Москву, вручає князеві Пожарському стародавній меч і призиває його встати на чолі російського війська. Опираючись на щит, поранений воєвода піднімає зі свого ложа, що символізує пробудження народної самосвідомості у важкий для Батьківщини година. Відкриття пам'ятника супроводжувалося парадом гвардії й радістю тисяч людей, тих, що зібралися на Червоній площі. В 1930 році пам'ятник порахували перешкодою для демонстрацій і перенесли до собору Василя Блаженного.

З ініціативи мера м. Москви Ю.М. Лужкова цей пам'ятник відтворений і піднесений у дарунок від москвичів жителям Нижнього Новгорода 4 листопада минулого року. Творче повторення пам'ятника безоплатно здійснив відомий скульптор, монументаліст, народний художник РФ, президент Російської академії мистецтв З.К. Церетели. У Нижньому Новгороді пам'ятник установлений на площі перед храмом Іоанна Предтечи на Скобі, з паперті якого Минин призивав нижегородцев пожертвувати частину свого майна на справу порятунку Батьківщини.

4 листопада в Росії з 1649 року по 1917 рік відзначалося державне свято. Пізніше, через революцію й подіЬї, що пішли за нею, традиція відзначати звільнення Москви від польсько-литовських інтервентів перервалася. Таким чином, можна сказати, що День народної єдності - зовсім не нове свято, а повернення до старої традиції.

Автор: Ирина Бганцева