Добре, коли за вікнами падає сніг. На гілках, як спілі яблука, гойдаються снігурі. За довгі зимові канікули... Здавалося б, настав час угомонитися! З головою зануритися в роботу! Але ні, душу російської людини жадає продовження банкету... Ще не утомилися від свят? Сили є?

Тоді самий час зустріти Старий Новий рік, що наступає в ніч із 13 на 14 січня. Мабуть, тільки в Росії й у деяких країнах СНД Новий рік зустрічають двічі.

Зв'язано це з тим, що в 1918 році Росія перейшла на григорианский календар, а Російська Православна церква продовжує жити по старому юліанському стилі, що колись розрахував олександрійський астроном Сосиген. Юліанським же він був названий тому, що був уведений у вживання за наказом імператора Юлія Цезаря в 46 році до нашої ери. На жаль, цей календар відставав від тропічного. І через цю погрішність до кінця 16 століття різниця між календарним і реальним часом склала близько 10 доби.

В 1582 році тато римський Григорій XIII запропонував провести реформу - календар привели у відповідність із тропічним роком. У тому ж році на новий календар перейшли Італія, Іспанія, Португалія й Польща. А до кінця XVII століття на григорианский календар перейшла більша частина європейських країн, що породило несусвітню плутанину. Розрив календарних днів всі ріс і до початку XVIII століття він становив уже 11 доби. До моменту ж жовтневого перевороту в Росії розрив досяг 13 доби.

Тому одним з перших своїх декретів радянське правительство ухвалило в ніч із 31 січня на 1 лютого перейти на григорианский календар і 1 лютого вважати 14. Ці розбіжності світської й церковної влади подарували нам наше ексклюзивне свято - Старий Новий рік. Наступає він 14 січня кожного нового року. По старому стилі - це 1 січня.

Православна церква відзначає цей день як день Святого Василя Великого. На Русі від Різдва Христова по старому стилі 25 грудня часто стояли Васильевские морози. По народних повір'ях уважалося, що із цього дня сонце наряджається у святковий сарафан, надягає кокошник, сідає у віз і їде в теплі краї. А зима із цього дня обряджається у ведмежу шкіру, ходить від будинку до будинку, стукає по дахах - велить піч палити. Коли зима йде по полю, за нею тягнуться заметілі й просять справи. Коли йде по лісі, то з рукава іній сипле. А коли по ріці йде, то слідом своїм кує воду на три аршини.

Новий рік же вважався переломом зими й поворотом до весни. Починав додаватися день. До Старого Нового року він додається вже на годину.

Наші предки досить почитали Васильєв день. Люди ходили в цей день по будинках і бажали один одному щастя. Переддень Васильєва дня називався Васильєвим увечері. У цей вечір було прийнято накривати стіл і запрошувати гостей. Традиційним блюдом було смажене порося. Наші предки вірили, що він приносить щастя й статок у будинок на весь наступний рік. З 13 на 14 січня варили спеціальну кашу для гадання, щоб по ній довідатися, наскільки буде благополучний наступний рік.

Каша варилася по наступному обряді: о другій годині ночі сама старша з жінок приносила з комори в хату крупу. Самий старший із чоловіків приносив воду з колодязя. Крупа й вода ставилися на стіл і стояли там доти, поки не перетопиться пекти. До тієї пори ніхто не повинен був до них доторкатися, щоб не накликати лихо.

Для затирання каші за стіл сідала вся родина. Старша з жінок розмішувала її й присуджувала: "Сіяли, ростили гречку все літо, уродилася наша гречка й велика й рум'яна. Кликали-Позували нашу гречку в Царьград побувати, на князівський бенкет бенкетувати. Поїхала гречка в Царьград побувати із князями, з боярами, із чесним вівсом, із золотим ячменем. Чекали гречку, дожидали в кам'яних врат, зустрічали гречку князі й бояри, саджали гречку за дубовий стіл бенкет бенкетувати. Приїхала наша гречка до нас гостевать". Потім вся родина вставала через стіл, а господарка з уклоном ставила кашу в піч.

Виймаючи готову кашу з печі, господарка присуджувала: "Ласкаво просимо до нас у двір зі своїм добром". І відразу дивилися, чи повний горщик. Якщо каші через край, то будинку загрожувало лихо. Якщо горщик тріснув, то справи вуж зовсім погані. Якщо після зняття плівки бачили повну червону кашу, то очікували щастя й урожаю. А якщо каша була блід і дрібної, то очікували нещастя. Гарну кашу з'їдали на сніданок всією родиною, а погану кашу несли до ріки й вивалювали у воду.

Тепер, звичайно, по каші не ворожать, але Васильевский вечір як і раніше вважається одним із самих удалих для гадання. За старих часів дівчини в цей день ворожили так. Брали в руки березову скіпу й бігли до ополонки, мочили у воді скіпу й, вернувшись додому, запалювали її у вогні. Якщо скіпа загорялася незабаром, то життя передвіщалося довга, якщо не займеться - швидка смерть, а якщо горить нерівно й тріскотить, то протягом року очікує дівицю хвороба.

По більше простому варіанті заморожували в ложці воду. Якщо лід виходив опуклий з пухирцями, то життя обіцяло бути довгої, а якщо в льоді утворювалася ямка, то до смерті або важкої хвороби.

Ще дівчини виходили за ворота й присуджували: "Загавкай, загавкай, собаченька, загавкай, сіренький вовчок! Де загавкає собаченька, там і живе мій наречений!" Чим далі чувся гавкіт, тим далі від будинку має бути дівчині жити в заміжжі. Якщо гавкає собака хрипким голосом, то нареченим виявиться старий. А якщо дзвінким, те молодий. Цим гаданням можна й тепер скористатися, благо по російських містах бродять зграї собак.

Споконвіків було помічено, що гадання, зроблені в цей вечір, завжди збуваються. Існують і деякі сучасні прикмети. Наприклад, у цей день холодильник повинен бути забитий продуктами, а гаманець грошима. Хоча цієї прикмети після тривалих свят дотримуватися складно...

Зате іншу можна виконати з легкістю - до 19 січня нікому не позичати, щоб уникнути збитків у Новому році. До того ж постарайтеся ні з ким не сваритися й зберегти добрі відносини з рідними.

У ніч на 14 січня в жодному разі нічого не можна виносити з будинку! Так що від сміття краще позбутися заздалегідь. Але головне, створіть гарний настрій у будинку. Необов'язково, щоб стіл ломився від страв. Просто насолоджуйтеся ще одним сімейним святом. Проведіть цей вечір разом.

Можна придумати власні традиції й випливати їм у подальшому житті. Їх, до речі, і в спадщину можна передати. Хіба це не здорово, що років через п'ятдесят ваших онуків і правнуки будуть розповідати своїм дітям, що чудові прикмети цього свята придумали ви?..

І не квапитеся викидати новорічну ялинку. Не розставайтеся з нею хоча б до Крещенья. Хто знає, у який час на сяйво ялинкових вогнів у ваш будинок загляне удача.

Дайте своїй Удачі додатковий шанс. І будьте щасливі!

Автор: Наталія Антонова