«Що таке Великдень?» - запитала молода жінка в ієромонаха. Той глибоко задумався: «У мене є друг, йому вже за сімдесят. Отож він недавно сказав, що тільки зараз став потроху наближатися до розуміння того, що таке Великдень. Але дається це важко...» І все-таки спробуємо розібратися.

Як з'явилося свято?

Слово «Великдень» переводиться з єврейського як «рятування». Євреї святкують власний Великдень, старозавітну, згадуючи в цей святий для них день про звільнення своїх предків від єгипетського рабства. Християни ж, святкуючи Великдень новозавітну, тріумфують рятування всього людства через Ісус Христа від рабства дияволові й знаходження вічного життя. На ранок третього дня після розп'яття на хресті й мученицькій смерті Христос воскрес, «смертю смерть потоптавши й сущим у гріхах живіт даровав». Коли його учні намагалися відшукати тіло Ісуса, голос ангела возвестил: «Що ви шукаєте живого між мертвими? Його тут немає. Він воскрес!» Ця подія вселила в перших християн нерушиму віру в те, що смерті не потрібно боятися, що поперед їх всіх чекає воскресіння, і тому Великдень - навіть більше радісне й урочисте свято в християнстві, чим Різдво. День цей у церковному календарі «рухливий», у поточному 2008 році доводиться на 27 квітня.

Що таке Седмиця?

З апостольських часів свято християнського Великодня відзначається не один день, а сім, аж до Фоміна понеділка. У продовження всієї світлої Седмиці в церкві не повинні закривати двері навіть під час причащання священнослужителів. Колінопреклоніння й земні уклони на цей час відміняються. Віруючі обов'язково повинні причаститися, відвідати заутреню в перший день Великодня, що починається опівночі, поучаствовать у хресному ході навколо храму й освятити особливі приношення - паски, паски, пофарбовані яйця. В ідеалі ж щирий християнин не пропустить жодного богослужіння за всю світлу Седмицю.

Як потрібно поздоровляти з Великоднем?

Відповідно до церковного Уставу по закінченні ранкової служби у світле свято Великодня священнослужителі повинні христосуватися між собою, тобто тричі розцілуватися, радісно возвещая: «Христос воскрес!» - і відповідаючи: «Воістину воскрес!» Миряни в цей день роблять те ж саме й у церкві, і на вулиці замість звичайного вітання, тим самим уподібнюючись першим учням Ісуса, які по воскресінні Його «говорили, що Господь істинно воскрес», і несли цю приголомшливу новину по усьому світі. Природно, що вимовляти ці святі для християн слова, потрібно тільки щиро вірячи в реальність що произошли.

Навіщо потрібні паски?

Паски й паски (як і крашанки) - це не просто смачна їжа, це церковно-обрядова їжа. Їх можна є тільки після освячення в церкві у вузькому сімейному колі. У такий спосіб віруючі закінчують пост, розговляються, а робити це в гостях не прийнято. Вкушати освячену їжу, ви як би з'єднуєтеся з усіма братами й сестрами в Христі й із самим Господом.

Чому прийнято дарувати яйця?

З давніх часів існує звичай освячувати у свято Великодня фарбовані яйця. Одні переконані, що їх потрібно дарувати рідн і близьким, інші азартно стукаються ними й радуються, якщо їхнє яйце виявляється міцніше. А деякі затверджують, що все це забави язичеські й до щирого християнства відносини не мають. Тим часом перша крашанка фігурує саме в біблійній історії: свята рівноапостольна Марія Магдалина прийшла в Рим, щоб проповідувати тамтешнім закоренілим язичникам Євангеліє. Першою справою зі словами «Христос воскресе!» вона піднесла імператорові Тиберию звичайне куряче яєчко. Просто це було єдине, чим вона володіла, крім віри. А вірила вона в те, що, як з-під неживої шкарлупи народжується життя, так і із труни повстало Ісус, так і воскреснуть і всі померлі, щоб жити вічно. Коли імператор розсміявся їй у відповідь, яйце зненацька стало яскраво-червоним - кольору крові Христової, пролитої в ім'я спокути гріхів людських.

Ну а на Русі живе народ творчий, тільки ідею дай, розів'є до невпізнанності. Крашанки красили не тільки в червоний, але й в усі кольори веселки (і назва спеціальне придумали - «крашенки»), і розписували візерунками: від немудрих хрестиків до цілих мальовничих сцен («писанки»), і прикрашали бісером і навіть різьбленням по шкарлупі. Такі твори мистецтва, звичайно, не брали участь в улюбленій російській забаві - «битки», стукалися яєчками попроще, пофарбованими у священний червоний колір за допомогою відвару звичайної цибульної лушпайки. Переможець «битків» у світлий день Великодня голодним не залишався - всі розбиті їм яйця повинен був з'їсти на очах що програли.

Що таке артос?

Протягом всієї світлої Седмиці саме видне місце в храмі займає артос, або всеціла проскура, тобто особливий освячений хліб, що по закінченні великодніх торжеств лунає віруючої. Відповідно до переказу, коли на сороковий день по Воскресінні Ісус Христос піднісся на небо, його учні, згадуючи кожний Його крок на землі, улаштовували подобу Таємної Вечері: збиралися все разом за одним столом, молилися, вкушали спільно хліб. Місце, де ніколи сидів Ісус, тепер пустувало, але Йому теж відламувався шматок у надії, що Він незримо присутній поруч. На артосе традиційно зображують хрест із терновим вінком, але самого Розп'ятого на ньому немає. Це робиться на відзначення перемоги Христової над смертю. Приймаючи шматочок артоса в храмі, що вірують з'єднуються через нього із самим Господом. Багато хто не з'їдають артос відразу, а зберігають його для особливих випадків. Уважається, що він обов'язково допоможе під час важкої хвороби, поверне здоров'я й бадьорість духу.

Як поминати покійних у Дні Великодня

Багато наших співгромадян упевнені, що на Великдень потрібно їздити на цвинтар і поминати збіглих рідних і близьких. Часом подібні заходи перетворюються в п'яне застілля прямо на могилах. Церква інакше як блюзнірством назвати це не може. Поминовение покійних дозволяється тільки на другій седмиці Великодня, після Фоміна неділі, у вівторок, коли віруючі можуть відвідати могили покійних з радісною звісткою про Воскресіння Христовому. Звідси й назва цього дня - Радоница. Однак і на Радоницу ні їсти, ні пити, тим більше спиртні напої, на цвинтар не можна. Це ображає пам'ять покійного. Не повинні православні люди й залишати на могилах чарку горілки, шматок хліба, «крашенки» «для покійного», це пережиток язичества. По великому рахунку навіть установка пам'ятника - усього лише данина традиції. Мертвому він не потрібний.

Зате вічно живій душі збіглі від нас коханої людини вкрай необхідна наша постійна молитва, тому що сама вона не може творити добрих справ, якими була б у стані вмилостивити Бога. Ми повинні молити Добродії про її порятунок. І перш ніж відправлятися на цвинтар, варто прийти в храм до початку служби, помолиться й подати записку з іменами покійних родичів для поминовения у вівтарі. Найкраще, якщо це буде поминання на проскомидии, коли за покійного виймуть із особливої проскури часточку, а потім у знак обмивання його гріхів опустять у Чашу зі Святими Дарунками. І ще один нюанс - уважається, що молитва буде дієвіше після здійснення, що поминає в цей день обряду причастя.

Якщо відвідування церкви з якихось причин неможливо, можна запалити свічку на могилі покійного й зробити літію, тобто посилене моління зі священиком або без нього, за допомогою спеціального молитовника або ж своїх слів від душі. Православна Церква дозволяє мирянам просто прибрати могилу й помовчати над нею, згадуючи покійного. Принесену через незнання поминальну їжу віддайте краще тим, хто просить милостиню у цвинтаря, із проханням помолиться про ваших покійні близькі.

У випадку якщо ви далеко від рідних місць і не можете на Радоницу приїхати на цвинтар, де поховані ваші рідні, обов'язково відвідаєте найближчий храм або помолитесь за упокій їхніх душ будинку. Це борг кожного християнина.

Календар народних прикмет

1. Обов'язково на Великдень погладьте домашню худобу від рогів до копит освяченим яйцем, присуджуючи: «Як яєчко гладко й кругле, так і коровушка моя будь гладка й сита». Ні холод, ні голод, ні хворості, ні навіть ваше наступне халатне відношення не будуть більше вашої животинке страшні. Наші предки вірили, що крашанки, подібно чарівній паличці або хресту натільному, творять чудеса, захищають від нечистої сили, повертають втрачену життєву силу. За старих часів ними навіть намагалися пожежі гасити, чого ми вам, звичайно, настійно не рекомендуємо.

2. Коли йдучи до заранкового, змерзнули, не тужите - мороз на Великдень передвіщає багатий урожай льна. Потрапили під дощик - готуйтеся до сирого лету. А вертаючись додому із церкви, примічайте: якщо сонечко «грає» у чистому небі, то чекає вас удалий рік. І здоров'я, і статок, і лад у родині - усе буде при вас. Сонце сховалося в хмарах, ні проміннячка не падає на грішну землю - життя спереду має бути нелегка, перехреститеся й кріпитеся духом.

3. Надворі - світлий великодній тиждень, а у вас у будинку - горі, умер хтось із близьких. Не вдайтеся у відчай. На Русі старі, хвор і немічні молили Бога, щоб забрал їх до себе саме на це велике свято, тому що свято вірили, що той, хто піде на те світло у великодні дні, неодмінно потрапить у рай, яким би грішником не був. Помолитесь і ви за упокій душі покійного. Нехай збудеться древнє повір'я.

Автор: Ольга Буніна