Весна ще й не весна, а тільки передчуття весни... Але день, що збільшився, до країв залитий сонцем, і важливо расхаживающие по снігу граки надихають і змушують завмирати серце від, здавалося б, безпричинної радості. У повітрі усе ніжніше пахне свіжою скоринкою огірка. Календарна весна й календарне свято - 8 березня. На безкрайніх просторах нашої батьківщини відзначається Міжнародний жіночий день.

Восьме березня - державне свято й, що немаловажно, неробочий день. Офіційним святом він став у перші ж роки радянської влади. А неробочим днем - тільки в 1965 році. Була закладена традиція - вручати подарунки на підприємстві, зараховувати вдячні послання кращим робітницям, ударницям комуністичної праці.

Комусь це свято здається смішним, комусь безглуздим, а хтось чекає не дочекається, що чоловік хоч у цей день надягне фартух і відправиться на кухню. Захоплює покруче стриптизу... І сладостно завмирає жіноче серце. От сьогодні вона цариця балу! Їй дарують подарунки, говорять приємні слова, підносять букетики золотавих, як сонячні іскри, мімоз. Хоч небагато радості серед низки сірого будня. Можна побездельничать, показати характер...

Більшість чоловіків не люблять 8 березня, але стоїчно переносять цей день, сподіваючись, що завтра, 9 березня, усе буде як і раніше й не прийде самому мити брудний посуд... І це саме смутне. Один раз у році квіти й ніжність. Хоча улюбленої хочеться бути щодня.

І ще забавна безглуздість - якщо згадати наш старий і новий стиль, то на 8 березня по новому стилі випадає 23 лютого по старому. Може бути, вся справа в джерелах свята? Свято виходить явно з феміністським ухилом.

Як же все починалося? Всі ми знаємо із книг, фільмів і підручників історії, що жінка довгий час була безкоштовним додатком до свого чоловіка. Адамове ребро, одним словом. Але йшли століття, і жіноче терпіння виснажувалося, накопичувалося роздратування від несправедливості чоловічого миру. І от, як і слід було сподіватися, слабкій підлозі набридло терпіти, і бажання діяти, боротися за свої права виштовхнуло жінок на вулиці багатьох великих міст.

Уперше великий марш протесту пройшов 8 березня 1857 року в Нью-Йорку. Робітниці текстильної промисловості протестували проти низкою заробітної плати, нестерпних умов праці й десятигодинного робочого дня. Дійсно, як устати в керма, так слабка підлога й «мовчи жінка», а як працювати по 10 годин, так підлога сильний, і про коней, що скакають, згадають і про хати, що мають схильність до горіння.

Пройшло час, і в 1908 році жінки, що вийшли на вулиці, зажадали заборони на дитячу працю, надання жінкам права голосування й поліпшення умов праці на підприємствах. І що? Праві ті, хто повторює - «порятунок потопаючих, справа рук самих потопаючих». Протести жінок зрушили з місця відсталість мислення товстосумів. Нехай повільно, але вони домагалися виконання своїх вимог.

В 1909 році соціалістична партія Америки проголосила останню неділю лютого Національним жіночим днем. А на наступний рік на Міжнародній конференції жінок у Копенгагені Клара Цеткин внесла пропозицію щорічно відзначати Міжнародний жіночий день 8 Марта - на згадку про маніфестацію в Нью-Йорку. Присутні на конференції жінки дружно підтримали її пропозицію.

Уперше Міжнародний жіночий день, ще не будучи на практиці міжнародним, відзначався в 1911 році в чотирьох країнах - Австрії, Німеччини, Данії й Швейцарії - у різні дні. Відзначався він і в 1912 році в тих же країнах і знову ж у різні дні.

У Росії 8 березня вперше відзначили в Санкт-Петербурзі в 1913 році. Прізвища організаторів, на жаль, невідомі. Але документи свідчать про те, що було подане прохання на ім'я градоначальника про організацію «наукового ранку по жіночому питанню». Влади дали дозвіл на його проведення, і 2 березня 1913 року в будинку Калашниковской хлібної біржі на Полтавській вулиці зібралося півтори тисяч чоловік. До порядку денного були включені питання про право голосу для жінок, державному забезпеченні материнства й т.д.

В 1914 році жіночий день відзначався 8 березня вже одночасно в шести країнах: Австрії, Данії, Німеччини, Нідерландах, Росії й Швейцарії. Але Перша світова війна скасувала всі свята. І лише після революції святкування 8 березня відновило в Росії. Багато пострадянських політологів затверджують, що 8 березня було «впроваджене» владою замість релігійних свят (так, у третю неділю після Великодня відзначається день дружин-мироносиць).

В 1975 році Організація Об'єднаних Націй привласнила 8 березня офіційний статус Міжнародного жіночого дня. Зараз Міжнародний жіночий день святкують у багатьох країнах і на всіх континентах. Величають його International Women's Day. І Internationaler Frauentag.

Найбільше мені подобається, як його відзначають італійки. Праправнучки римських матрон вирішили, що присутність чоловіків на святі 8 Марта зайво. Нехай сидять будинку. Усе, що дозволено чоловікам і коханим, це довезти їх до місця проведення свята, а потім забрати назад.

Саме в Древньому Римі в далекі-предалекі століття виник Жіночий день.

Він уважався святом свободнорожденних жінок. Матрони, як і сучасні жінки, одержували в цей день від чоловіків подарунки, дещицю любові й уваги. І точно так само почували себе прекрасними царицями. Надягши на голову вінки, римлянки поспішали в храм Вести - богині, покровительствующей домівці.

Так що 8 березня кожна жінка може відзначити по своєму смаку - у боротьбі за жіночі права, у молитвах домівці або просто як свято весни.

Можна також витягти користь із дарунків улюбленого чоловіка. Наприклад, якщо вам подарували троянди, висушите пелюстки, стовчіть або перемеліть їх, повторюючи напівголосно ім'я що подарувало, і протягом року додавайте щіпку суміші в готується чай, щоМ. Це зміцнить ваші відносини.

Крім того, будь-які суцвіття можна засушити, написати на папері імена - своє й чоловіка, зашити в ясно-рожевий атлас і покласти під матрац, на якому ви спите. Ваш чоловік буде бачити вас у рожевому кольорі й обдаровувати ніжністю.

Всі маніпуляції проводяться в будь-який день, крім неділі й понеділка, з 11 до 12 ночі.

І нехай 8 березня буде просто святом Любові!

Автор: Наталія Антонова