Нинішнє покоління не пам'ятає той час, коли з'явилася традиція святкування 23 лютого. Та і є така традиція тільки в країнах колишнього СРСР. Зараз це для багатьох «чоловічий день», коли всі разом і кожний по-своєму поздоровляє своїх захисників з їхнім святом. Причому під поздоровлення попадають всі, навіть ті, хто ніколи ніякого відношення не мав до армії. А почалося все в 1918 році.

Саме в тім році, наприкінці січня, були підписані декрети про створення РККФ (робочо-селянського Червоного Флоту) і РККА (робочо-селянської Червоної Армії). Відбулося це 15 і 29 січня або 28 січня й 11 лютого відповідно у зв'язку з розбіжностями старого й нового календаря. Але ці події були лише першими ластівками, і дати не збиралися святкувати як загальнозначущі. Скоріше навпаки, планувалося на початку лютого провести одиничну акцію, нібито щоб привернути увагу народу до того, що в молодої держави вже є свої армія й флот. Але 23 лютого цього ж року Червона армія змогла дати відсіч настанням німецьких військ. Тому тодішнє правительство вирішило сполучити ці дві події (перемогу й створення Червоної армії), призначивши 23 лютого Вдень перемоги Червоної Армії над кайзерівськими військами Німеччини.

Правда, перемога була затьмарена вже 28 лютого, коли німцям все-таки вдалося повернути втрачені позиції, так ще й просунутися за Псков. Напевно тому в наступний 1919 і аж до 1922 року цей день ніяк не святкувався. Зате 23 лютого 1922 року за цим днем було офіційно закріплене свято «День Червоної армії». Пізніше в часи СРСР цей день називався «День Радянської Армії й Військово-Морського Флоту».

Багато років саме 23 лютого було прийнято згадувати ті дні, коли вся країна вставала на захист батьківщини. Природно, поздоровляли чоловіків, які служили в радянській армії, і тих, хто воював у гарячих крапках, а також ветеранів. Цікаво, що тоді особлива пошана робили дійсно тим, хто був пов'язаний з армією.

З розвалом Союзу й саме свято стало носити зовсім інший характер. Насамперед, його перейменували в «День захисника Батьківщини». Протягом декількох років його робили те робітником, те знову вихідним днем. А на пострадянському просторі й зовсім до нього відношення своєрідне. Десь це святковий і вихідний день. Але в основному, цей день проводять на роботі, поздоровляючи чоловіків зі святом. Це пов'язане з тим, що за довгі роки традиція святкування «23 лютого» залишилася, а день давно вже не святковий.

Але який би це не був день, робітник або вихідний, чоловіка « 23-е лютого» сприймають як своє свято. Навіть якщо вони жодного разу не тримали в руках автомат і не одягали військових чобіт, це їхній день по праву. Деякі навіть порівнюють його із чоловічим восьмим березня. Нехай буде так, у кожному разі, саме в цей день сильна половина людства приймає поздоровлення від самої прекрасної половини людства. Жінки багатьох країн поздоровляють своїх захисників з їхнім професійним святом. Адже якщо згадати, скільки займав славний СРСР, то вийде пристойний шматок Євразії. І як би не намагалися політики нав'язати нові правила життя нині живучим, «23 лютого» залишиться чоловічим днем, і неважливо, як його при цьому називати.

Автор: Сергій Василенков