Щороку це свято, як і багато інші, що мають відношення до церковного календаря, випадає на різні дні. Цього року Радуница буде святкуватися 6 травня у вівторок. Втім, це свято завжди випаде на вівторок, тому що святкується на дев'ятий день після Великої паски.

Радуница - це день поминання покійних. Це символичное святкування Великодня з тими, хто вже покинув наш мир. Примітно, що традиція згадувати покійних була й до різдва Христова. У різних народів були дні, коли цьому приділялося велике значення. І тільки після різдва Христова з'явилася традиція святкувати поминальний день саме на дев'ятий день після Великодня.

У складні для віруючі радянські часи, коли відвідувати церква було не можна, люди приходили святкувати Великдень на цвинтар. Таким чином, по суті, і Радуница, і Великдень святкувалися в один день. Але це не вірно, навіть у священних текстах є чітке згадування про те, що відвідувати могили можна тільки на дев'ятий день Великодня й не раніше.

На Радуницу, за православною традицією, на могили померлих приносять усе, що було на великодньому столі. Це можуть бути шматочки відрізаної паски, паски й обов'язково фарбовані яйця. Потім обов'язково читається молитва з нагоди Радуници. Після чого всі забирають могили, поправляють огорожку й обов'язково вирівнюють хрест, якщо той покосився. Коли всі вже зроблено, на виході зі цвинтаря злиденн і знедоленим віддається все, що приносилося на могилу. Категорично забороняється пити горілку на могилі й улаштовувати застілля.

Так на Радуницу дивиться церкву, однак на практиці все відбувається зовсім по-іншому. Це свято давно перетворилося в застілля й гучні посиденьки на цвинтар. У багатьох уважається нормою розпивати горілку й поливати нею же могилу. Хоча саме це церква називає гріхом і категорично забороняє робити. Тим самим проявляється неповага до покійного.

Спочатку Радуница була вдень, коли світлою новиною про різдво Христовому ділилися з покійними. Роки радянської влади сприяли тому, що цей день був багатьма забутий, а ті, хто пам'ятали, наділили його зовсім іншим змістом і ритуалами.

На території пострадянського простору зараз Радуница в деяких країнах є державним святом і вважається вихідним днем. Хоча інші не визнають цей день якимсь особливим і не вважають потрібним випливати тисячолітнім слов'янським традиціям. Адже Радуница - це не тільки церковне свято, але ще й имеющий пряме відношення до наших предків день. Поважне відношення до тих, кого немає поруч, було для них частиною життя. Ще в дохристиянському світі саме навесні проводилися обряди й певні дії, покликані нагадати про існування предків. Поважне відношення до тих, хто жив до нас, - от ще одне, мабуть, самий головний зміст цього дня.

Традиції святкування Радуници складалися тисячоріччями. Так, звичай приносити на могили фарбовані курячі яйця з'явився в древній Греції. Ще жителі древнього Рима приносили такі підношення покійним. Це було знаком поваги й поваги. У наслідку традиція була перейнята християнським миром.

Але Радуница не скрізь святкується й у слов'янському світі. У деяких районах, навіть до радянської влади, не було такої традиції. У той же час зараз можна спостерігати, як у деяких діаспорах за рубежем Радуница святкується, і цьому дню приділяється велике значення. Неоднорідність у перевагах відбивається тією же самою несхожістю в традиціях святкування. Але, незважаючи на все це, дев'ятий день після паски є поминальним днем Радуници.

Автор: Сергій Василенков