19 грудня увесь світ відзначає «Міжнародний день допомоги злиденним». Хоча люди, які домоглися в цьому світі відмінних результатів і стали процвітаючими, богатими або хоча б заможними, дотримуються тієї точки зору, що жебраком не потрібно допомагати. Необхідно створювати такі умови життя, щоб виникало бажання допомогти собі самостійно.

Адже якщо дати жебракові 10 доларів на харчування, він може їх витратити за 5 хвилин. А якщо дати йому можливість заробити ті ж 10 доларів, то він буде ставитися до заробленого капіталу бережней і думати, перш ніж витратити.

Нерідко вбогість стає способом життя й навіть мислення. Бували випадки, коли таким людям пропонувалася робота, а вони відмовлялися від її. Причому однієї із причин були власна гордість і сприйняття пропонованої роботи як милостині. Напевно, у всім нашім мироустройстве щось не так, якщо не в усіх є можливість себе реалізувати й жити гідно.

Невтішні дані статистики говорять про те, що чверть населення земної кулі живе за рисою бідності. Це приблизно 1,5 мільярда чоловік. При цьому майже половина населення земної кулі живе в день менше, ніж на 2 долари, а 1,2 млрд. менше, ніж на 1 долар США. До речі, приблизно половина всього населення не має ніякої роботи, а з половини, що залишилася, ј зайнята неповниний робочі день.

І це без обліку того, як нерівномірно розподіляються доходи. Все це свідчить лише про недосконалий мироустройстве. «Міжнародний день допомоги злиденним», можливо, допоможе змінити хоча б відношення людей до цієї проблеми. Бути може, це стане ще одним кроком на шляху до рішення проблеми в масштабах усього людства.

Останнім часом спостерігалася тенденція скорочення кількості тих, хто жив за рисою бідності. Це було пов'язане з тим, що в ряді країн був відзначений бурхливий економічний ріст, що природно відбився на добробуті населення. Однак фінансова криза, що вибухнула світовий, подпортил не тільки даної статистки, але й погіршив життя людей по усьому світі. Навіть у тих країнах, де рівень доходів був стабільно високий протягом тривалого часу, зштовхнулися з тим, що жебраків стало більше. Підвищився рівень безробіття, як результат, збільшилася кількість бездомних, причому криза ще тільки починає набирати свою силу, а виходить, це проблема, з якої прийде боротися довго й копітко, причому на всіх рівнях.

І тут уже буде недостатньо тих гуманітарних програм, які проводить ООН щороку. До речі кажучи, років 10 назад ця організація звернула увагу на проблему вбогості й стала проводити в життя різні проекти по підтримці жебраків в усьому світі й наданню їм допомоги. Але мало нагодувати бідних і нужденних, треба зробити щось на державному рівні, щоб перемогти цю проблему.

Як відзначає ООН, бідність - це «стан тривалого змушеної відсутності необхідних ресурсів для забезпечення задовільного способу життя». Причому під необхідними ресурсами розуміється не тільки їжа й дах, а ще й робота, можливість одержувати доступ до утворення й охорони здоров'я.

Можна із упевненістю сказати, що поки кожний не захоче щось змінити у своєму житті, ніякі міжнародні гранти й проекти не допоможуть розібратися із проблемою злидарства. Звичайно, багато чого залежить від умов, у яких живе людина. Але більше залежить від самої людини і його бажання боротися за своє місце під сонцем. Напевно, це той випадок, коли вираження «допоможи собі сам» доречно як ніколи.

Автор: Сергій Василенков