У середині травня на Блакитний берег Франції приїжджає культурний бомонд із усього миру. Саме останні 15 днів травня є для людей, зайнятих у кінематографі, своєрідним підведенням підсумків. Канський кінофестиваль, один з найвідоміших і навіть у якімсь ступені елітних, проводиться вже більше 60 років.

Передумови для того, щоб саме це містечко стало центром світового кінематографа, складалися вже в кінці 19 століття. Тоді це був курорт зі світовим ім'ям і популярністю. Сюди приїжджали відпочивати ті, хто любив це робити із шиком і особливим лиском. Тому ідея проводити кінофестивалі саме в Каннах не викликала подиву.

Зародилася ідея провести кінофестиваль уперше, як не дивно, завдяки фашистській Німеччині. Необхідно було створити фестиваль, який би став конкурентом Венеціанському. В 1939 році фестиваль був з явно прогерманским ухилом, що не могло не хвилювати світову культурну еліту. Тому на вересень 1939 року було намічене відкриття кінофестивалю в Каннах. Уже йшла підготовка, коли мир здригнувся від іншої новини - початок Другої Світової війни. Ні про який фестиваль не могло бути й мови.

Післявоєнний мир, повний суперечливих подій, все-таки зумів повернутися до ідеї проведенні фестивалю. Так, восени 1946 року був проведений перший Канський кінофестиваль. Тоді на суд журі було представлено 46 кінострічок. Саме з 1946 року фестиваль став щорічним. Аж до 1955 року він так і проводився восени, і лише після став травневою подією в культурному житті. До того ж ніхто не приховував той, що фестиваль є прекрасним приводом для відпочинку на Блакитному березі. До речі кажучи, Канський фестиваль не підходить для звичайних смертних. Вхід на покази кінострічок від відомих і не дуже режисерів дозволений тільки акторам, режисерам і тим, хто пов'язаний з кіно. По суті, це кінофестиваль для своїх. Навіть для журналістів проводять окремі покази поза рамками фестивалю, і те з метою того, щоб ті знали, про що пишуть і розповідають. Іншим доводиться дивитися на все происходящее зі сторони.

Однак приїхати в Канни під час проведення кінофестивалю вважають не тільки почесним, але й цікавим. Адже скрізь на вулицях можна зштовхнутися з якою-небудь зіркою або іменитим режисером. І навіть неможливість зняти номер у готелі в цей час - ніщо в порівнянні з тим, що можна побачити хоча б з боку.

Головним призом, що вручається на фестивалі, є «Золота пальмова галузь». Примітно, що перші нагороди були зроблені зі справжнього золота, але згодом від цього відмовилися. Правда, на самому початку головний приз кінофестивалю називали Гран-прі. Але як на початку, так і наприкінці цю нагороду присуджували за найкращий повнометражний фільм, кращий короткометражний фільм, кращу чоловічу роль і кращу жіночу роль, кращому режисерові, кращому операторові й за кращий сценарій.

В історії Канського кінофестивалю були роки, коли він не проводився. Так це трапилося в 1948 році й 1950. Тоді цьому перешкодило банальну відсутність грошей. А в період студентських хвилювань, що охопили Францію в 1968 році, організатори були змушені закрити фестиваль раніше з міркувань безпеки. І «Золота пальмова галузь» так і не знайшла свого гідного власника.

Канський кінофестиваль - це значима подія у світі кіно й мистецтва. Присудження премій на цьому фестивалі автоматично вписує ім'я або кінострічку в історію. Це те саме що всесвітнє визнання й тому, що чиясь праця була визнаний гідним похвал самого авторитетного журі.

Автор: Сергій Василенков