«- чи Клянешся ти слухатися й почитати своїх наставників і начальників, підмітати горища, прясти клоччя, бити в бубон, верещати, вити, літати, варити, підмазувати, ссати, піддувати, жарити - щораз, як тобі накажуть?- Клянуся!- У такому випадку, мила, ти вже відьма. У добру годину!»(Ф. Гойя, підпис до офорта №70 із серії «Капричос»).

Ніж яскравіше й смелее весна, тим ми стаємо раскованнее й тем повніше хочемо відчути життя. У голову час від часу приходять на перший погляд божевільні бажання. І коли, як не навесні, спробувати здійснити хоча б частина з них?

Мені здається, що останній день квітня й перший день травня - це не тільки сама прекрасна мить року, але ще й саме таємниче... І, можливо, саме заплутане в змісті свят.

Наприклад, що ми відзначаємо 1 травня? Більшість відповідять - день праці й весни. Ну так, якщо виходити із пропозиції Паризького конгресу II Інтернаціоналу, на якому в 1889 році 1 травня був оголошений Удень солідарності робітників усього миру. Наші дідусі й бабусі, мами й тати теж відзначали цей день у колонах, щоправда, про соціальні вимоги в радянський час ніхто вже не згадував.

Наші ж давні предки слов'яни 1 травня відзначали Живин день - день богині весни. Наряджали молоду берізку й водили навколо її хороводи. У Древніх римлян цей день теж був пов'язаний зі святкуваннями на честь богині весни - Флори. Італійські юнаки дотепер у цей день співають своїм коханим серенади під балконами й засипають їхніми квітами. Романтично!

А от про тих жінок і дівчин, які позбавлені цієї уваги, ми й поговоримо сьогодні...

Є таке прислів'я - усе жінки по природі своєї ангели, але якщо їм обламали крила, вони літають на мітлі. Саме в ніч із 30 квітня на 1 травня відьми всього миру відзначають своє професійне свято - Вальпургиеву ніч.

Що цікаво - своя назва Вальпургиева ніч одержала на честь черниці Вальпурги, що заснувала в Німеччині новий монастир, а в 778 р. була канонізована. Так уже вийшло, що шабаш відьом збігся по даті зі святкуванням 1-го травня пам'яті св. Вальпурги.

У Німеччині відьми напередодні 1 травня злітаються на гору Брокен у провінції Гарц, відомої за назвою Лиса гора, для проведення шабашу. Київські відьми теж злітаються на Лису гору, але на свою, неперелогову. Не знаю, є чи в Росії своя Лиса гора... Але неодноразово чула й навіть читала, що російські відьми відзначають Вальпургиеву ніч у Жигулівських горах.

Ну, що ж, місце це досить цікаве, із древніх часів обкутане таємницями, овіяне легендами. По твердженнях місцевих старих, саме в Жигулівських горах схована безліч скарбів, у тому числі й Стеньки Разіна. А вуж з тим, що в Жигулівських горах повно рідких і навіть реліктових рослин, і зовсім ніхто не сперечається. Безсумнівно, що серед них є колдовские трави, з яких можна варити приворотні зілля.

Так чи інакше, у цю ніч скромним юнакам і добропорядним чоловікам краще сидіти будинку, щоб не стати легким видобутком відьом, що загуляли. Хоча чула й не раз, що перебувають сміливці, що мріють потрапити на банкет відьом. Потрапити на нього, напевно, дійсно можна. Але чи можна повернутися?.. Поки ще жоден чоловік не розповів миру про свої пригоди в цю містичну ніч.

А от застережень і способів захистити себе й своє житло від нечистої сили існує безліч у всіх народів миру.

Городяни у Вальпургиеву ніч захищали свої будинки різними методами: хтось устромляв голки в поріг, хтось клав під двері гілку полиню, хтось малював на двері хрест. Деякі заривали перед хвірткою невеликий осиковий кілочок. Уважалося, що відьма не могла через нього переступити.

Захистити було здатно й намисто із квітів будяка, якщо повісити його на воротах або на хвіртці. У наші дні ті, хто живе в багатоквартирних будинках, можуть покласти квітку будяка під коврик біля дверей або заховати його в яку-небудь щілину над дверима.

Від пристріту й заздрості допомагає звичайна шпилька, якщо на неї накрутити червону нитку й сховати теж десь біля дверей. Деякі носять застебнуту шпильку із собою, наприклад, у сумочці або гаманці.

Одна моя знайома розповідала, що їй шпилька допомогла налагодити стосунки зі свекрухою. Вона точно так само намотала червону нитку на шпильку, напросилася до свекрухи з ночівлею й заховала шпильку у Вальпургиеву ніч у будинку своєї другої мами... За словами знайомій, свекруха стала буквально "ручний". Однак я не беруся затверджувати, що допомогла саме шпилька. Може бути, усе трапилося тому, що молода жінка сильно повірила в ефективність цього засобу.

Тепер багато хто підрозділяють відьом на білих, чорних, сірих, червоних і навіть зелених... Мені здається, що білі відьми - це нащадки тих, хто в старі часи, коли лікарі були малоефективні й доступні тільки дуже багатим людям, лікували всіх інших травами й змовами. Адже саме слово відьма походить від «відати» - знати. І диявол отут ні при чому. Можливо, він допомагає чорним відьмам і почасти сірим...

Головною прикметою чорної відьми середньовічні автори називають наявність у неї хвоста. У зв'язку із цим дається мудра рада, як піймати відьом. Для цього на неї потрібно накинути мотузку, сплетену з жодного разу ненадеванних шаровар.

Зелена відьма - це, напевно, та, що в основному користується магією трав... А червона відьма займається любовною магією...

За старих часів у селах обманутій дівчині можна було або утопитися в найближчому ставку, або спробувати пошукати захисту в місцевої відьми. Звичайно в таких випадках відьма просила принести шматок тканини від одягу спокусника. Цей шматок після відповідної обмови на прохання відьми дзвонар прив'язував до мотузки дзвона й після того, як дзвін починав дзвонити, хлопець, що кинув дівчину, не знаходив собі місця доти, поки не посилав сватів до спокушеного.

Якщо жінка не є професійною відьмою, але в ній прокинулися у Вальпургиеву ніч неясні почуття й бажання, вона може побить чаклункою на одну ніч і приготувати любовне зілля, наприклад, таке:

Взяти жменя плодів шипшини, заварити в термосі на 4 години. Жменя пелюстків червоної троянди залити холодною водою, накрити серветкою й залишити на 1 годину. Потім поставити на вогонь, довести до кипіння, процідити. Відвар плодів шипшини теж процідити, змішати два відвари, розлити в чашки й додати в кожну по 1 чайній ложці меду. Поки розчиняється мед, над чашкою, призначеної улюбленому, шепотіти своє ім'я. Над своєю чашкою - його ім'я. Напій випити разом після 12 годин 1 травня.

Автор: Наталія Антонова