З Історії 8 березня

Виникло це свято як день боротьби за права жінок. 8 березня 1857 року в Нью-Йорку зібралися на маніфестацію робітниці швейних і взуттєвих фабрик. Вони вимагали 10-вартовий робочий день, світлі й сухі робочі приміщення, рівну із чоловіками заробітну плату.

Працювали в той час жінки по 16 годин на добу, одержуючи за свою працю гроші. Чоловікам після рішучих виступів удалося домогтися введення 10 вартового робочого дня. На багатьох підприємствах у США виникли профспілкові організації. І от після 8 березня 1857 року утворився ще один - уперше його членами стали жінки. У цей день у багатьох містах Нью-Йорка сотні жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи подання їм виборчого права.

В 1910 році на Міжнародній конференції жінок-соціалісток у Копенгагені Клара Цеткин виступила із пропозицією про святкування Міжнародного жіночого дня 8 березня, що пролунало, як заклик до всіх жінок миру ввімкнутися в боротьбу за рівноправність. Відгукуючись на цей заклик, жінки багатьох країн включаються в боротьбу проти вбогості, за право на працю, повагу свого достоїнства, за мир.

В 1911 році це свято вперше відзначалося 19 березня в Австрії, Данії, Німеччині й Швейцарії. Тоді більше мільйона чоловіків і жінок взяли участь у маніфестаціях. Крім права обирати й займати керівні пости, жінки домагалися рівних виробничих прав із чоловіками.

А потім його відзначили 12 травня 1912 року.

У Росії вперше Міжнародний жіночий день відзначався в 1913 році в Петербурзі. У проханні на ім'я градоначальника було заявлено про організацію "...наукового ранку по жіночому питанню". Влади дали дозвіл, і 2 березня 1913 року в будинку Калашниковской хлібної біржі на Полтавській вулиці зібралося півтори тисяч чоловік. Порядок денний наукових читань включала питання: право голосу для жінок; державне забезпечення материнства; дорожнеча життя.

У наступному році в багатьох державах Європи 8 березня або приблизно в цей день жінки організували марші в знак протесту проти війни.

В 1917 році жінки Росії вийшли на вулиці в останню неділю лютого з гаслами "Хліба й миру". Через 4 дні імператор Микола II відрікся від престолу, тимчасове правительство гарантувало жінкам виборче право. Цей історичний день випав на 23 лютого по юліанському календарі, що у той час використовувався в Росії, і на 8 березня по григорианскому календарі.

Міжнародний жіночий день 8 березня з першого років Радянської влади став державним святом. З 1965 року цей день став не робітником. Існував і його святковий ритуал. У цей день на врочистих заходах держава звітувала перед суспільством про реалізацію державної політики відносно жінок.

Поступово Міжнародний жіночий день у країні втрачав своє політичне фарбування.

Після розпаду Радянського Союзу день 8 березня залишився в переліку державних свят Російської Федерації. Відзначається Міжнародний жіночий день і в країнах СНД: в Азербайджані, Грузії, Казахстані, Киргизії, Молдавії, Таджикистані, Туркменії, Україні, Білорусії як Міжнародний жіночий день; в Узбекистані як День матері; у Вірменії його відзначають 7 квітня як День материнства й краси.