З Історії

Першого квітня нікому не вірять. Звідки узялася ця приказка? Адже будь-яке прислів'я має під собою якусь основу. Для того, щоб це з'ясувати нам треба поринути в минуле, саме там ховаються коріння багатьох висловлень і приказок.

Історія наших предків має глибокі язичеські коріння, відзвуки яких ми можемо спостерігати й сьогодні. Усе в тих же прислів'ях, приказках, повір'ях і прикметах.

Першого квітня наші язичеські предки справляли один занятний свято. Скоріше навіть не свято, а якийсь рубіж. Цей день уважався Вдень пробудження домовика. Древні слов'яни вірили, що на зиму, він, подібно багатьом тваринам і парфумам, упадав у спячку й просипався лише зрідка, щоб зробити необхідну роботу з будинку. Спав домовик рівно до того часу, коли вже весна повністю вступить у свої права. А вона приходила, на думку предків зовсім не в березні, а у квітні. Точніше сказати, прихід весни ознаменувався вдень весняного рівнодення 22 березня й всі наступні дні аж до 1-го квітня були днями зустрічі весни. Першого ж числа, весна приходила остаточно й безповоротно й головний дух-хоронитель вогнища - домовик, повинен був прокинутися, щоб навести порядок у будинку. Але, як відомо, коли ми довго спимо, а потім прокидаємося по заклику нашого будильника, чоловіка або мами, то часто буваємо, незадоволені цим. Ми позіхаємо й гарчимо, чому нас розбудили так рано. Малі діти взагалі починають вередувати. А наш домовик має іноді звички ребенка, і після довго спячки прокидається теж не дуже радісний. І відразу починає пустувати, а часом і хуліганити. Те залишки борошна з мішків висипле, то гриви коням заплутає, корів перелякає, білизна перебруднить. Звичайно, наш далекий предок намагався влестити незадоволеного домовика кашкою, молочком і хлібом, але як відомо, до хліба обов'язково повинні додаватися й видовища. Такими видовищами для духу, що прокинувся, ставали повсюдні гуляння, жарти, сміх людей у будинку, які грали один одного весь день. До того ж, щоб було веселіше домовикові, та й всім навколишньої, мешканці вдома надягали одяг навиворіт, подібно самому духу пращурові, що, як відомо, носить свою хутряну жилетку швами назовні; на ногах повинні були неодмінно красуватися різні носки або взуття, а в розмові все намагалися обдурити один одного або пожартувати, щоб хазяїн-панотець домовик забув, що він недавно прокинувся.

Згодом, про зустріч весни, і умасливание домовика першого квітня забули, але традиція жартувати, грати й обманювати в цей день, залишилася. Як залишилася приказка - першого квітня нікому не вірять. І тепер ви знаєте чому.