Вибір подарунка Організація свята З Історії Весілля

... За традицією в цей поворотний момент життя чоловік підносить своєї улюбленої дорогоцінний дарунок - обручка! В атмосфері, максимально наближеної до романтичного, він демонструє чудеса галантності, красномовства й спостережливості в галузі смаків дами серця...

Звичай обмінюватися кільцями при одруженні йде своїми коріннями в древні язичеські часи. З весільним кільцем, цим кружком без початку й кінця - символом вічності зв'язана ціла історія. Звичай носити весільне кільце на підмізинному пальці лівої руки пояснюється тим, що від цього пальця йде артерія прямо до серця. Кільце круглої форми із благородного металу символізує серйозні, щирі бажання двох людей належати один одному все життя.

Поняття "обручка" і "кільце весільне" часто сприймаються як синоніми, але насправді це не так. Відразу хотілося б виділити принципова зовнішня відмінність: обручка звичайно виконана з одного виду металу, має плоску форму або форму барила, і на ньому обов'язково є присутнім дорогоцінний камінь. Традиційно це діамант, що символізує чистоту й міцність любовних уз.

Історія...

Традиція обмінюватися кільцями пішла від древніх єгиптян як знак довгої любові, нерушимої ні людьми, ні богами. Тим часом нареченої "доісторичних часів" теж плели кільця з пеньки, очерету. Древні римляне стали використовувати для виготовлення весільних кілець метал - таке кільце було не тільки досить дорогою прикрасою, але й, знов-таки, символом непорушності шлюбних уз. А першими прикрашати обручки діамантами почали італійці в епоху Середньовіччя.

Як відомо, шлюб не завжди був "союзом двох сердець": за всіх часів полягали так звані шлюби з розрахунку (коли в основі шлюбного союзу лежала якась вигода - гроші, положення в суспільстві й т.п.). Попередньому одруженню заручини й заручення (на всіх цих церемоніях передбачалося "одарение" нареченої кільцем) фактично були запорукою майбутньої угоди - висновку шлюбу, демонстрацією твердості намірів нареченого.

До пізнього Середньовіччя в різних народів дружину купували, а однобічний подарунок кільця нареченій означав лише формальне підтвердження юридичного акту одруження. У часи розкоші древніх римлян наречений надягав своїй обраниці нічим не прикрашене залізне кільце. В епоху Середньовіччя проста символіка поступилася місцем символіці поетичної, а на місце формалізму прийшла любов і романтика.

Наскільки різні були зміни в символіці кільця, настільки різноманітні були і його художні форми, що відбивають смаки й культурний рівень людей різних епох (язичество, християнство) аж до наших днів.

Початком художніх ремесел у Центральній Європі можна вважати візантійський період. ДО XIII сторіччя ставиться просте тригранне кільце, що зберігається в музеї в Нюрнберге. Воно було знайдено в могильнику, а доказом того, що це весільний атрибут, є напис на внутрішній стороні: "У мені вірність". Величною простотою вражає кільце кінця XIV сторіччя - плоский гладкий кружок.

Століття лицарської культури перемінила епоха потужного економічного підйому. Поетичні мотиви ввійшли в ремесло й мистецтво. Зразком високої професійної техніки того часу служить весільне кільце другої половини XV століття - у багатому листяному орнаменті портрети молодят. Будучи еталоном краси й гармонії, воно нагадує унікальні по майстерності роботи нюрнберзького ювеліра моравского походження Вацлава Ямницкого. Сьогодні це чудове кільце перебуває у франкфуртской колекції перснів.

До перехідного періоду XV-XVI століть ставиться єврейське весільне кільце, що зберігається в берлінському художньо-промисловому музеї. Матеріалом для його виготовлення послужило позолочене срібло, краї прикрашені дрібними ланцюжками, між кульками й дротовими опуклостями укріплені п'ять емальованих квіток. На внутрішній стороні напис на давньоєврейському: "Великого щастя". Інший зразок весільного кільця - гладкий кружок, прикрашений по краях фасонним дротом, а посередине - вставленим серденьком з вигравіруваними ініціалами (мода початку XVI століття). Типовий ренесансний характер має кільце XVI століття: на рубчастому тлі голівки амурів чергуються з розетками, а по краях - античний мотив сплетених рук.

Стилі барокко й рококо підкреслювали пишнота ювелірних виробів. Раніше другорядні роботи із прикраси стали в цей період основними. Підтвердженням тому служить розкішний перстень у стилі Людовика XVI: у площині овального каменю вигравірувані й позолочені або вирізані із золота й прикріплені чотири букви, які разом становлять ім'я заступника любові - Амуру. Під камінь покладені волосся, а край його обрамлений діамантами. Справжній твір мистецтва - перстень, де в середині алмазами виложено число 3, що символізує три чесноти - віру, надію, любов; ліворуч - палаюче серце з вогненного рубіна; праворуч -квітка із блискаючим діамантом.

Незабутнє враження робить подвійне кільце із зображенням схрещених рук, що підкреслюють божественну ідею. Унікальна колекція золотих і срібних весільних кілець кінця XVI - початку XVII сторіччя з мотивом з'єднаних рук представлена в художньо-промисловому музеї в Празі.

В англомовних країнах у період Середньовіччя перш ніж скріпити свій союз обміном кільцями, наречений надягав обручку по черзі на три пальці нареченої: "В ім'я Батька, Сина й Святого Духа". І хоча в сучасному світі обряд обміну обручками вже не носить релігійного характеру, молодята продовжують цю традицію.

Наполеонівські битви позначилися й на художнім ремеслі. Дотепер збереглися цікаві весільні кільця того періоду. Всі вони виконані в основному зі срібла, оскільки золото жертвувалося на вівтар влади.

Про зміну модних тенденцій свідчать кільця XIX в. - ціле сторіччя в дизайні весільних кілець не спостерігалося яких-небудь нововведень. Зміна смаків знаходило вираження тільки у висоті або ширині виробів. Крім гладких, популярністю користувалися напівкруглі кільця.

Асортименти весільних кілець помітно розширився після Першої світової війни. У моду ввійшли так звані кільця-"шіммі" ("шіммі" - дуже популярний у той час танець). Вузькі, гладкі, у профіль - трапеція, пізніше із прикрашеною гравюрою посередине, із гравірованим реверсом по краях. Напівкруглі, з барочною гравюрою, з вибитими четирехлистниками, лавровими або липовими листами. Спочатку ручного карбування, потім з різноманітно прикрашеної вальцованной дротом. В 30-х роках почали виготовляти повністю лапідарні кільця, тобто шліфовані до блиску на площадках різної форми.

Оскільки ніде не записане, що весільне кільце повинне бути неодмінно гладким, почали вивчати старі форми й деякі з них модернізували. На весільних кільцях стали закріплювати дрібні діаманти або білі сапфіри, які нерідко комбінували з лапідарними площинами.

У ряді європейських країн церемонії одруження передує заручення, коли кільцем прикрашають ліву руку обраниці, і тільки під час весілля обручка займає своє почесне місце на правій руці. Ще одна традиція пов'язана з тим, що кільце, подароване нареченій на заручення, і кільце, надягнуте під час весільної церемонії, зовсім не те саме. Кільце для заручення повинне бути дорогим і помітним (найкраще з дорогоцінним каменем), у той час як обручка акуратно й невибагливо.

...і сучасність

Сьогодні ювелірна промисловість удосконалила виробництво. Налічується близько 140 різновидів весільних кілець (різних форм і варіантів) - від нескладних гладких різної ширини й колірних відтінків золота, різноманітно прикрашених гравюрою, дрібними рубчиками, лапідарними площинами, вибитими або випиляними кульками й серденьками до розкішних, складених з різнобарвних матеріалів і комбінованих, з наведеними вище дрібними прикрасами. Самими модними зараз уважаються кільця із двох металів - двоколірні кільця із золота, інкрустованого платиною або білим золотом. На інкрустацію, як правило, нанесені гравюра або алмазні грані, і вона виступає над жовтим золотом. Такі кільця звичайно дорогі.

Практично вийшли з моди гладкі широкі весільні кільця. Перевага віддається витонченим тонким колечкам, які, як і заручні, можуть бути прикрашені дорогоцінними каменями.

Ще не дуже давно чоловік вибирав весільні кільця самостійно. Зараз все частіше й частіше молоді купують кільця вдвох. Від розмаїтості весільних і обручок можна розгубитися: виробу з дорогоцінними й напівкоштовними каменями, класичні гладкі тонкі, з різними сполученнями білого й жовтого золота, з матовою поверхнею або з алмазною гранню. Якщо наречений і наречена не обмежені в засобах, вони, як правило, вибирають кільця із золота 750-й проби.

Багато ювелірних салонів надають молодятам знижки від 5 до 20%.

Якщо ви хочете, щоб кільця відрізнялися неповторністю, можна замовити їхньому ювелірові по індивідуальному ескізі, на кільці нареченого написати ім'я нареченої, а на кільці нареченої - ім'я нареченого й т.д. У цьому випадку все залежить від вашої фантазії. Гравірування можна зробити в ювелірних майстернях, але є магазини, де покупцям обручок виконають її як подарунок. Популярність весільних кілець, зроблених на замовлення, неухильно росте. Однак при всіх особливостях весільні кільця нареченого й наречені повинні бути витримані в одному стилі й походити один на одного. За бажанням на внутрішніх сторонах кілець вигравіюйте слова любові, які збережуть ваш шлюб на довгі роки.

На жаль, весільне кільце трохи втратило своє колишнє значення й величчя й виявилося в одному ряді з речами, що символізують старі звичаї. Проте воно залишається добрим на-поминанням про подію, що тісно зв'язало життя двох людей.